Олексій Довгий. «Усе так просто. Так усе непросто…»
«Олексій Прокопович Довгий живе наче на дні. Глибинна він особистість. Десь там на поверхні клекочуть хвилі, грають брижі, метушаться зграї дрібної мальки, ну а...
Олександр Габович. Робочий візит
Робочі візити веселого гурту,
Міркуємо разом, знімаєм кіно,
На патичках гасла всередині нурту,
А гасла торішні забули давно.
Губу закусили і знов про мільярди,
Манілівські плани, вперед Хлестаков,
Святковим вогнем...
Олександр Стусенко. Пародії
ТРОЛЯНСЬКИЙ КІНЬ
Я вигадав себе наполовину,
Я вигадав собі кохану жінку…
(Петро Сингаївський, із книжки
«Листя поліського ясеня»)
Таке високе, чорноброве
Собі я вигадала слово…
(Ганна Світлична, з книжки
«Зором серця»)
Чи можна...
Василь Губарець. З епітафій давніх і сьогочасних
Чваньковитому поету
Спинися, друже, тихо прочитай
Про нього кілька слів, свинцем налитих:
Тут спить поет, що мав дубовий гай,
Про свій талант шумів несамовито.
Критику-голобельнику
Йому ще й досі сниться...
Катерина ГЕТАЛО. «Я блукатиму тут наодинці посеред руїн…»
Свіжий вітер слова
Нещодавно в рамках Всеукраїнського літературного фестивалю-конкурсу “Поетичний рушник” мені пощастило познайомитися із творчістю Катерини Гетало – молодої поетеси із Херсонщини, нині студентки...
Анна Августиняк (Польща). «…Тисячі мов закрадаються до моїх вуст»
про Анну Q і verbum
Мій дім – це мої слова,
не маю нічого, крім стін оцих зі слів
і з гавкоту псів.
І найбільше боюся згубити свободу.
Того,...
Борис Пономаренко. «Літа, наче білі вітрила…»
Білі вітрила
Літа, наче білі вітрила,
Пливуть і зникають у небі…
Я тихо прошу тебе, мила, -
Нам гніву й образи не треба.
Все далі і далі світанок,
Все ближче...
Олеся Омельченко. «Світу весняний, усміхнений світу…»
Миттєва неповторність
І тісно стане у самій собі,
Захочеться у небо превисоке.
Сміється з мене променистий сокіл,
І плачуть неба очі голубі.
А я іду між травами, одна,
Між дзеркалами...
Ярослав Ткачівський. Пілігрим на священній землі, ...
Священна земля
На Донбасі поле сіють кулями
й спопеляють соняхи вогнем…
Тут лани живуть лише минулими
врожаями та майбутнім днем:
Коли жниво перевеслом зв’язане
освятить промінням мирний день,
як закохані шепнуть...
Василь Сташук. Ні! Я ще не все сказав
З РУКОПИСУ НОВОЇ КНИГИ
* * *
Невже і я в тумані – як туман –
і я вже йду за часом, як за плугом?
Ліна Костенко
Я пережив...
