Василь Губарець. Літературні епіграми
Винуватиця появи сексу?
Оксана Забужко, опублікувавши колись свої «Польові дослідження з українського сексу», з ходу взяла важкі літературні рубежі і піднялася на нові висоти.
Відомо усім:...
Микола Тютюнник. Цикл віршів «Захмарні журавлі»
ОСІННЄ ВОГНИЩЕ
Наш зелен-сад оце вже став рудим,
Палю листву в багатті край дороги.
Уже й перегоріло все, а дим
Ще ластиться, як песик той, під ноги.
Схилилася під...
Станіслав Шевченко. На прощу йду до хвиль, коли світає…
ЛЕСЯ УКРАЇНКА В НЕЧИМНОМУ
У Лесине урочище родинне
приїхав, на галявах відпочив.
Яке гостинне лісове Нечимне,
Від нього не поїхати – ні з чим!
Колись торкалась Леся цього дубу,
що...
Ігор Павлюк. Колодязь
Вночі не спалось.
Думалось про все.
Чи Все про мене думало так само?
Куди мій ангел душу віднесе:
До пекла?
Чи до раю?
Чи до мами?
Готуюся...
Тихенький – наче мед,
Посеред діамантів,...
Дмитро Шупта. Шахтарська шинель
Поема
І
Хлопʼят зруйновані вокзали,
Як тільки-но війна пройшла,
Немов на фронт випроводжали
В Донбас і з нашого села.
Ще неоперені, безвусі
Із Ворскли, Удаю, Сули
Хлопʼята-рекрути у скрусі
До шахт затоплених ішли.
Отак...
Сергій Шинкарчук. Зі збірки “Птахи означень”
***
Життям живеш, чи лише тлієш,
бо вже по-іншому не вмієш?
Бо вже всі спалено мости —
собі скажи, собі скажи! —
Чому так вітер тонко врочить,
чому всі води...
Михайло Пасічник. «Двовійна» триває…
Завершую роботу над третім томом «Двовійни» (перші два вийшли в 2018 році, видавець О. О. Євенок, відзначені Всеукраїнською премією імені Степана Руданського (за 2019...
Олександр Хоменко. Ходять над краєм світу
коли як рукопис дощі перед днями
коли не побачити в темному оці
свічада обличчя свого та чужого
так гарно було й одиноко
неначе в дитинстві яке тепла осінь...
Віра Балацька. Спинись і слухай…
***
Огидна звичка осені — білити
хрустким сніжком розпусту хризантем,
а потім лити, сірі сльози лити
похмурим, мокрим, неласкавим днем.
Вмирають квіти. Горобцям байдуже,
бо знову бійка в сохлому саду.
Кістяк...
Ду Фу. Виїжджаю із міста-форту (дев’ять віршів)
VII
Зійшли війська на височінь.
Ось-ось народить небо сніг.
Мчу верхи на коні, мов вихор.
На жаских перевертах круч,
встромивши пальці в кригу,
каміння зимне обхопив рукою.
Коли додому повернемось?
Минув...
