Василь Губарець. Літературні епіграми

Винуватиця появи сексу? Оксана Забужко, опублікувавши колись свої «Польові дослідження з українського сексу», з ходу взяла важкі літературні рубежі і піднялася на нові висоти. Відомо усім:...

Микола Тютюнник. Цикл віршів «Захмарні журавлі»

  ОСІННЄ ВОГНИЩЕ Наш зелен-сад оце вже став рудим, Палю листву в багатті край дороги. Уже й перегоріло все, а дим Ще ластиться, як песик той, під ноги.   Схилилася під...

Станіслав Шевченко. На прощу йду до хвиль, коли світає…

ЛЕСЯ УКРАЇНКА В НЕЧИМНОМУ   У Лесине урочище родинне приїхав, на галявах відпочив. Яке гостинне лісове Нечимне, Від нього не поїхати – ні з чим!   Колись торкалась Леся цього дубу, що...

Ігор Павлюк. Колодязь

Вночі не спалось. Думалось про все. Чи Все про мене думало так само? Куди мій ангел душу віднесе: До пекла? Чи до раю? Чи до мами?   Готуюся... Тихенький – наче мед, Посеред діамантів,...

Дмитро Шупта. Шахтарська шинель

Поема   І   Хлопʼят зруйновані вокзали, Як тільки-но війна пройшла, Немов на фронт випроводжали В Донбас і з нашого села.   Ще неоперені, безвусі Із Ворскли, Удаю, Сули Хлопʼята-рекрути  у скрусі До шахт затоплених ішли.   Отак...

Сергій Шинкарчук. Зі збірки “Птахи означень”

*** Життям живеш, чи лише тлієш, бо вже по-іншому не вмієш? Бо вже всі спалено мости — собі скажи, собі скажи! — Чому так вітер тонко врочить, чому всі води...

Михайло Пасічник. «Двовійна» триває…

Завершую роботу над третім томом «Двовійни» (перші два вийшли в 2018 році, видавець О. О. Євенок, відзначені Всеукраїнською премією імені Степана Руданського (за 2019...

Олександр Хоменко. Ходять над краєм світу

коли як рукопис дощі перед днями коли не побачити в темному оці свічада обличчя свого та чужого так гарно було й одиноко неначе в дитинстві яке тепла осінь...

Віра Балацька. Спинись і слухай…

***   Огидна звичка осені — білити хрустким сніжком розпусту хризантем, а потім лити, сірі сльози лити похмурим, мокрим, неласкавим днем.   Вмирають квіти. Горобцям байдуже, бо знову бійка в сохлому саду. Кістяк...

Ду Фу. Виїжджаю із міста-форту (дев’ять віршів)

           VII Зійшли війська на височінь. Ось-ось народить небо сніг. Мчу верхи на коні, мов вихор. На жаских перевертах круч, встромивши пальці в кригу, каміння зимне обхопив рукою. Коли додому повернемось? Минув...