Володимир Рабенчук. Коронація ганьбою
ІЗ ГЛИНИ І-ЗЛІПЛЕНИМ
Й ТЛІТИ БЕЗ НІЧОГО... В ГЛИНІ
Цей мор не сьогодні
на волю чкурнув із обори:
він просто вдавав,
що із кимось навіки заснув
у час непросипний
на ложах...
Давид Шемокмеделі (Грузія). Прощання зі старими масками
Давид Шемокмеделі (справжнє призвіще – Такідзе) відомий грузинський поет, прозаїк, перекладач, президент грузинського Товариства Шота Руставелі. Був директором видавництва, заступником голови Національної спілки письменників...
Віктор Женченко. «Давно колись, в п’ятнадцять літ, весною…»
Пам’яті народної артистки Узбекистану
Галії Ізмайлової
Нема вже ні тебе, ані Жізель –
Я був закоханий в обох вас до нестями! –
А в пам’яті моїй танцюєш ти...
Леонід Тома. Десять віршів з Пітера
Передноворічний Петербург. Сяйво вогнів на Невському, сірий туман Англійської набережної і примарний малахітово-срібний силует Зимового палацу. Далі вервечка вогнів аж до фосфоричної «кістки» півкілометрового...
Микола Петренко. Із плетива доріг
Що зі мною: небо без блакиті,
Перепони зводяться сторчма?..
Наче я блукаю в лабіринті,
Із якого виходу нема.
Тьма доріг - і це непояснимо,
Густо - терновища край межі:
Хтось...
Костянтин Мордатенко. «Це не руки – душа моя труситься…»
по обличчю мокрий сніг батóжить,
псу, що брéше вслід, кричу: «гуджгá!»
я пропив усе, що тільки мóжна,
залишúлись хрéстик і душá;
ввáлююсь в корчмý, хриплю: «здурíти!
цілувáльнику, дивись, як...
Віктор Терен. Опір крові
ОСТАННЬОГО ДНЯ ТВОРІННЯ
мій батько
дослухався порад
весняного вітру –
коли виорати просохлий пагорб
кидати в землю ячмінь
розкидати гній на городі
вживити малину
обрізати стебла
обкопати дерева
кожного дня
відбувалось творіння світу –
нового
на цілісіньке...
В’ячеслав Гук. Вітер гнав зграю ворон над пшеничним полем…
щемливий запах доброго вина
птахів обірвана у небі нитка
садів остиглих яра сухозлітка
й полів німих безкрая далина
там слово набуває ваготи
чагарники кривавлять журом ягід
цілує шпарко вітер губи...
Богдана Гайворонська. Лишається за ним світанок предзимовий…
//передчуття зими//
розлите сонце по асфальту
тече солодке як хурма
в калюжу небо робить сальто
а там на дні лежить зима
згорнулася в тугий калачик
в чеканні спить немов їжак
іще...
Олександр Хоменко. Іменники з іменем
до вас тут ходили і пасмами світлими стали
самі звіздарі придорожні у січні так гостро і зимно
похукаєш пальці притулиш до шиби
трава теракота колеса палаючі крокви
в...
