Народився 9 липня 1948 в селі Бурівка на Чернігівщині. Закінчив філологічний факультет Ніжинського державного педінституту ім. М. Гоголя.
Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Автор ряду досліджень з філології, зокрема книжок “Слово в аперцепційній системі поетичного тексту: декодування Шевченкового вірша” (1997), “Традиції модерну і модерн традицій” (2001), “Динамічний аспект номінації”. Опублікував поетичні збірки “Приємлю” (1986), “Сонети і верлібри” (1996, 1998), “Шахопоезія” (1997), “Сім струн” (1998, 1999), “Віче мечів” (1999), “Нові поезії” (2000), “Спалені камені” (2003), “Вибране” (2005).
Твори А. Мойсієнка перекладалися німецькою, англійською, російською, білоруською, польською, угорською, румунською мовами. Виступає також як перекладач з німецької та слов”янських мов. Упорядник двотомної антології “Золотий гомін: українська поезія світу” (1991, 1997), антології різномовної поезії України “На нашій, на своїй землі” в трьох книгах (1995, 1996).
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Член Національної спілки письменників України (1988), один із засновників гурту поетів-паліндромістів “Геракліт” (1991).
Лауреат літературних премій “Благовіст”, Бориса Нечерди, Івана Кошелівця.
Мойсієнко Анатолій твори:
- I розхитано меви… Живемо на тих-зорi…
- А запах хапа за…
- А літо сліпо спішило в осінь…
- А та фата…
- А та хата…
- А та – хихата…
- Атож, ота…
- В зелених переспівах…
- В п’ятницю…
- Вiхало лахiв…
- Вередуну Лада – луну дерев…
- Ви довго боком, оком Бог водив…
- Ви – сумнів, він мусив…
- Викине вир гривеники в…
- Вир грив…
- Вір мені, і не мрів…
- Гамір… і маг…
- Гей, на синьому небі, на блакитному небі…
- Гуляю я… Луг…
- Дiви, днi… Iндивiд…
- Дай квітці відчути…
- Дорога в стежку перейшла…
- Жовтень жовті жолуді…
- І лукавому…
- І наприкінці міцні кирпані…
- І рубачів січе меч, і свіча бурі…
- Килимами-димами лик вiкiв, килимами-димами лик…
- Козакую у казок…
- Коні
- Леза зел…
- Мара М…
- Мело куколем…
- Меча років – об вікна ранків, бо…
- Ми – дим…
- Мови данина… Дивом…
- Мотор — кротом…
- Мохом я сунуся, мохом…
- Музо, ритмом ти розум…
- Наган… око… наган…
- Над моєю долею…
- Натомились, мамо…
- Не сарказм закрасен…
- Невдачі – об вітражі жартів, бо і…
- Неждано так ця хмара присиніла…
- О, праг демоном Едгар По…
- О, так осонно соняхи цвітуть…
- Обра гарбо, добра гарбо…
- Отави вато…
- Партитура рути… Трап…
- Поети 1825 року
- Приємлю…
- Прощання з інститутським парком
- Римо, ти — жито. Мир…
- Рондель
- Сiряк я, рiс…
- Сонати чурльоніса
- Сонет
- Ти покуту куту копит…
- Ти пса – на спит…
- Усіялася яса лісу…
- Хижих…
- Хомі – сімох…
- Шипиш…
- Шу – шу – ш…
- Щоденно сум’яттям у сон не дощ…
- Щодуху дощ…
- Я сам… Ася…
- Я – Леда, ти – цитаделя…
Джерело: