Мойсієнко Анатолій. Гуляю я… Луг…

Гуляю я… Луг…
І –
Гул у луг.
Диво: не сяє ясен овид…
Круговиду диво-гурк…
Луг… Я свищу ледь не Дунаю:
“Ану!” День, де лущився гул,
Гуля, і турка-крутія Луг
Тне, мудрогорд, умент
(“Ану!..” – луна
Гула за Базалуг).
Гуляю я… Луг.

Джерело: ukrlib.com.ua

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал