Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року в с.Коростень на Новгородщині в сім’ї дрібного службовця. 1917 року родина переїхала на батьківщину діда в Сингаївку Звенигородського повіту (Черкащина). Закінчив мовно-літературний факультет Київського інституту народної освіти. У 1928 році подорожував по Німеччині, згодом — по нагір’ях Паміру. Друкуватися почав 1925 року.
Належав до літературної організації “Молодняк”, потім до ВУСПП, був близьким до футуристів. Незважаючи на тяжку недугу (в юному віці Влизько втратив слух і мову), писав поезії з бадьорими інтонаціями, оспівував екзотику морської стихії, поривання в небуденність. Був невтомним пошуковцем образів і ритміки, суголосних добі національного відродження та революційної романтики,
Олекса Влизько автор книжок поезій “За всіх скажу” (1927), “Поезії” (1927), “Живу, працюю” (1930), “Книга балад” (1930), “Рейс” (1930), “Моє ударне” (1931), “П’ятий корабель” (1933), “Мій друг Дон-Жуан” (1934).
Після вбивства Кірова був заарештований разом із численною групою таких діячів української культури, як Антін, Іван і Тарас Крушельницькі, Роман Шевченко, Анатолій Карабут, Василь Мисик, Григорій Косинка-Стрілець, Дмитро Фальківський, Кость Буревій, Михайло Оксамит, Левко Ковалів та інші.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР на закритому засіданні 14 грудня 1934 року в Києві Близьку винесений смертний вирок, який того ж дня було виконано.
Справа про реабілітацію розглядалася в установленому порядку наприкінці 50-х років.
Олекса Влизько реабілітований посмертно.
Вячеслав Брюховецький
ЛУ 24 (4433) 13.06.1991
Влизько Олекса Федорович твори:
- В порті стоять кораблі
- Дев’ята симфонія
- Дев’ятий вал
- Замість прологу
- І тоді я ставав на перехресті…
- Матроси
- Можна заспокоїтись
- Одлетіла конвалійна Леда…
- Плякат одлиги
- Порт
- Рейд
- Рейс
- Романтикові
- Сентименталістам
- Серце
- Туман
- Чую, чую: обіймає жаль…
- Я іду ясний дорогами…
Джерело: