Влизько Олекса Федорович. Серце

319

Гей, ти, серце, — сонячно гаряче,
Гей, ти, серце, — сонцем золоте!
Від колиски невгамовна вдача
Оселилась з нами і росте!

Понесем же, серце, голі й босі.
На одчай голівоньку свою!..
(…Скоро, скоро прийде злота осінь
І повисне тишею в гаю…)

Мабуть, так накреслено дороги
Та стежки зазорені мої, —
Щоб лягали вічно попід ноги
З голубого міста на гаї!

ЗА ВСІХ СКАЖУ. Київ, 1927.

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!