Тулуб Зинаїда біографія

50

Українська письменниця Зінаїда Павлівна Тулуб народилася 16 (28) листопада 1890 року в Києві в родині Павла Олександровича (1862 – 1923) і Єлизавети Василівни Тулубів (1866 – 1934). Родина була українського походження (дід письменниці – Олександр Данилович Тулуб – у свій час належав до Кирило-Мефодіївського братства, чим Зинаїда дуже пишалась).

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Долучайтесь до УЛГ у Telegram!

Але ця родина була російської культури. Батько її писав вірші російською мовою. Близькими знайомими батьків майбутньої письменниці були російські письменники Іван Бунін та Олександр Купрін. Закінчивши в 1913 році київські Вищі жіночі курси, Зинаїда пробує свої сили в літературі: пише російською мовою вірші та повісті. Ці вірші, як твердять дослідники, несуть сильний вплив поезії І.Буніна. В 1914 році вона познайомилась з Максимом Горьким, який надавав їй дієву допомогу в літературній роботі. Ці контакти тривали аж до смерті М.Горького.

Творчість Зинаїди Тулуб чітко розділяється на три етапи.

До першого етапу належать юнацькі твори російською мовою, написані в період до революції 1917 року. Нині ці твори повністю забуті.

Українська національно-визвольна революція 1917 – 1922 років справила вирішальний вплив на людську і творчу долю Зинаїди Тулуб. Вона переходить на українську мову і пересотворює себе на свідому українку й українську письменницю, яка збагатила нашу літературу творами непроминальної цінності. Радянська влада цього їй ніколи не простила.

Другий етап її творчості припадає на 1926 – 1937 роки. Найважливіший твір цього періоду – історичний роман “Людолови”, присвячений історії України доби гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Перший том романа був надрукований в 1934 році, другий – в лютому 1937 року.

Це було справжнє щастя для нашої літератури, що другий том романа устиг вийти в світ і таким чином зберігся. Адже 4 липня 1937 р. злочинна большевицька влада заарештувала Зинаїду Тулуб (а ми добре знаємо, що рукописи заарештованих найчастіше знищувались).

Звинуватили її в тому, що вона “є активною учасницею контрреволюційної організації “Виборчий центр”, котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад”. Звичайно, така організація, котра, – страшно подумати! – здійснювала конституційне право громадян обирати і бути обраними, існувала лише в чекістських паперах (що пізніше визнали й самі злочинці від влади).

Але тоді, в 1937 році, злочинна радянська влада поставилась до цієї справи більш ніж серйозно. Вирок було винесено 5.09.1937 р. найвищою судовою інстанцією – Військовою колегією Верховного Суду СРСР (чому цивільну особу судив військовий суд, нам не відомо): З.П.Тулуб засудити на 10 років тюремного ув’язнення та 5 років заслання, з конфіскацією всього її майна.

Так радянська влада розправилась з людиною, яка з росіянки наважилась стати українкою.

До 1939 року З.П.Тулуб була ув’язнена в тюрмі в Ярославлі, в 1939 – 1947 рр. перебувала на Колимі, у селищі Сусуман. В 1947 році десятилітній термін ув’язнення скінчився, і її перевели на заслання до Джамбульського району Алма-Атинської області (Казахстан).

Але і тут – в степу безкраїм за Уралом – радянська влада не забувала про свідому українку: 16 травня 1950 р. Особлива нарада при міністрі державної безпеки СРСР засудила її на нове заслання, на цей раз – до села Ново-Сухотино (нині – місто Тайинша) Кокчетавської області (Казахстан).

Там вона каралась і мучилась аж до 23.06.1956 року, коли та ж Військова колегія того ж таки злочинного Верховного Суду СРСР реабілітувала З.П.Тулуб з обох вироків “за відсутністю складу злочину”.

Звичайно, цього складу не було в діях З.П.Тулуб ні в 1937, ні в 1950, ні в жодному з тих 20 років, що вона перебувала в неволі. Але радянській владі ходило не про міфічні “злочини”, а про знищення української інтелігенції.

Третій період творчості З.П.Тулуб почався в 1956 році, коли вона повернулась до Києва і відновила своє членство у Спілці письменників.

До цього періоду належать дві редакції роману “Людолови”, пов’язані з перевиданнями 1957 і 1958 років, і робота над новим історичним романом – “В степу безкраїм за Уралом” (1959 – 1962), присвяченим долі Тараса Шевченка.

Померла Зинаїда Тулуб 26 вересня 1964 р. в Ірпінському будинку творчості, похована у Києві на Байковому цвинтарі.

Тулуб Зинаїда твори:

Джерело: ukrlib.com.ua

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!