Костянтин Москалець (Кость Вілійович Москалець)
Поет, прозаїк, літературний критик, музикант.
Народився 23 лютого 1963 року у селі Матіївка біля Батурина на Чернігівщині. Заочно закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Москві (поезія, семінар Едуарда Балашова). Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську, працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії “Не журись!”, виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні “Вона” (“Завтра прийде до кімнати…”). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997). Від 1991 р. живе в селі Матіївці у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись виключно літературною працею.
Костянтин Москалець – автор поетичних книг “Думи” (К.: Молодь, 1989) та “Songe du vieil pelerin” (“Пісня старого пілігрима”) (К., 1994), “Нічні пастухи буття” (Львів: Кальварія, 2001) та “Символ троянди” (Львів: Кальварія, 2001), книг прози “Рання осінь” (Львів: Класика, 2000), “Досвід коронації” (Львів: ЛА “Піраміда”, 2009), філософської і літературної есеїстики “Людина на крижині” (К.: Критика, 1999) і “Гра триває” (К.: Факт, 2006), а також книги щоденникових записів “Келія чайної троянди” (Львів: Кальварія, 2001). У 2000 році Віктор Морозов записав диск пісень Москальця “Треба встати і вийти”, а в 2008 — “Армія Світла”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Проза Костянтина Москальця перекладена англійською, німецькою та японською мовами; сербською і польською перекладені численні вірші та есе.
Лауреат премій ім. О. Білецького (2000), ім. В. Стуса (2004), ім. В. Свідзінського (2004), ім. М. Коцюбинського (2005), ім. Г. Сковороди “Сад божественних пісень” (2006), “Глодоський скарб” (2010).
Москалець Кость твори:
- Amor fati
- Cur male scribis?
- Rosarium philosophorum
- Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима)
- Бахмач пасажирський
- В тремкому полум’ї’ весни…
- Вальс
- Вербна неділя
- Вечірній мед
- Від смерті у воді…
- Відчитування алергії
- Вісім тьмяних сонетів
- Владарка мовчань
- Вона
- Воскресіння чаю
- Гнізда радості
- Гра триває
- Громадянка високогірньої вітчизни
- Гуцулія, осінній архіпелаг
- Давайте поговоримо в зимі…
- Дар безсоння
- Два вірші, які довший час вважалися втраченими
- Дев’ять концертів
- Для вечорів
- Досвід коронації
- Думи
- Єва
- Єва (“простоволоса й боса…”)
- Закінчується осінь. Ти сидиш…
- Замість дослідження
- Запитання без відповіді?
- Зеров і публіка
- Знаєш, мабуть, я знаю таке…
- І старі письмена, і нові письменята
- Історія літератури не є історією хвороби
- Історія троянди та снігів…
- Катарсис
- Келія чайної троянди
- Кличу тебе з далини…
- Колаковський: слушна неочевидність
- Коли всі покладуться на спочинок…
- Коли о п’ятій ранку сніг паде…
- Крокуси
- Лабіринт під сузір’ям смерті
- Лиш на рідній землі ти напишеш ту книгу…
- Люби мене коли уже не любиш…
- Людина на крижині
- Медитація
- Минаючи мов сон або старе кіно…
- Мисливці на снігу
- Мій Майстре, Сніже мій, між музики чужої…
- Місяць милування місяцем
- Молитви до чужого
- Моя кохана спить, а за вікном…
- Мюнхен
- Навіщо поет у повітрі?
- Над нашою хатиною малою…
- Невротична війна з репресивним стилем
- Незадоволення твором
- Нічні пастухи буття
- Нові сполохи
- Осінній вечір крив ліси соснові…
- П’ять медитацій на “Плач Єремії”
- Падали тихі сніжинки…
- Переживаючи непомірне тепер
- Періоди
- Повторний час
- Поглянь на тих, кого бездумна…
- Полагодив годинника старого…
- Поміж трояндою і драконом духовним
- Порятунку мені не треба…
- Різні способи бути українцем
- Різноманітні форми мовчання
- Розмовляти вночі по-слов’янському…
- Роковини
- Роман із дискурсом
- Рябчук, саторі і література
- Село в снігах і пес побіля ніг…
- Символ троянди
- Слова і речі, вечір і сова…
- Смаглява і ніжна…
- Споглядання черешні
- Сполохи
- Срібне поле
- Страсті по вітчизні
- Таємне вікно Володимира Кашки
- Ти жайворонок Сніг…
- Тихий модернізм Свідзінського
- Тиша зимова зоріє…
- Улюблені розкоші янголів
- Усміхнений Господь, безлюдний світ…
- Холодний падолист вологі пасма диму
- Храм
- Це літо – назавжди…
- Ця несподівана довго очікувана…
- Червень летить блискавично…
- Четверта ранку тихий рок і теплий плед…
- Чубай і вона
- Шевченко вночі
- Ще буде всього вище стріхи…
- Я знаю, що вже зріє у мені…
- Якби заглянуть уночі…
Джерело: