Вітер сади гойдає, милує, непокоїть.
Світлом холодним світить вервиця під рукою.
Краплі доопадають, галки позамовкали,
Люди пішли додому, двері позамикали.
Наче й не жаль нічого в сутінках після зливи —
Сливи цвітуть і можна мокнути разом з ними.
Серед імли і піни є незворушні стіни —
Келія, трохи чаю в заварничку із Хіни.
Джерело:
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал