Книгу, що впродовж останнього часу стала знаковою в сучасному літературному процесі, було презентовано у не менш особливому місці – Музеї живої історії «Мамаєва слобода». Це унікальне місце в серці столиці зберігає в собі енергетику нашого славного минулого й символічно, що саме там у часи війни відбулася одна з презентацій цієї антології. Мамаєва слобода є музеєм під відкритим небом, де прадавні часи і сучасність створюють неповторну атмосферу й надихають на боротьбу.
Цей презентаційний захід було присвячено героєві Сергію Семені, загиблому за Україну. Участь у цій події взяли і рідні Сергія – мама та наречена. Відомий музикант, поет, що з першого дня війни був волонтером, а потім став до лав добровольців, мужньо і сміливо боронив рідну землю і віддав за неї життя під Сєвєродонецьком.
Надія Гармазій
Захід відкрила авторка ідеї «Поезії без укриття», поетеса й літературознавиця Надія Гармазій, наголосивши на тому, що ця книга концептуально передає розстріляний березень-2022, коли кожен по-своєму переживав те, що відбувається. «Ми маємо в цій книзі дуже різних за стилем і рівнем віршування поетів. У них різний життєвий досвід, вік, місце проживання, погляди, мрії. Але їх поєднує те, що всі ці тексти створені в період першого місяця повномасштабної війни. Це, як маскувальна сітка, сплетена пальцями різних людей, це згусток нашого спільного болю. Тому більш доречно говорити, що художня цінність цих текстів визначається часом і умовами їхнього написання, визначається сенсами, загальнолюдськими цінностями. Бо війна окреслює абсолютно інші мистецькі критерії, основним з яких є правда».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Зворушливим був виступ акторки й поетеси Єлизавети Красніченко, яка познайомила присутніх із поезіями, які створила в час роботи у волонтерському штабі на Оболоні. Саме там вона та її наречений Сергій, пам’яті якого і було присвячено цю презентацію, на початку війни допомагали людям. «Ми чітко усвідомлювали, що будь-якої миті ми можемо загинути, – розповіла Єлизавета. – Сергій свідомо ішов на фронт, щоб захищати Україну. І чітко сказав, що зробити, якщо трапиться непоправне. Тому я зроблю все, що він заповів. Насамперед, докладу зусиль, щоб популяризувати його творчість».
Присутні мали змогу почути історії написання поезій і дізнатися, що за кожним віршем є особлива історія. Зокрема, поетеса Каріна Плахотник розповіла, що «Спогад втікачки» є її рефлексією про те, як у березні вона з трьома маленькими дітками була змушена покинути Україну, рятуючись від обстрілів. Тепле ставлення до неї та її малечі, гостинність польської родини, яка стала для них прихистком – не змогли втішити українське серце від розпачу через розлуку з батьківщиною. Саме тому, як тільки стало можливим, К. Плахотник повернулася додому й продовжує активно працювати на теренах «Мамаєвої слободи», директоркою якою вона є впродовж багатьох років.
Зворушливою для присутніх стала розповідь письменника й журналіста Ярослава Карпця про перші тижні війни, проведені в Києві, а також загибель побратима-волонтера Олексія Антонова. «Я б хотів актуалізувати питання меморіалізації подвигу волонтерів. Не на передовій, але не менш героїчно й сміливо ці люди віддають життя заради порятунку інших. Тому мій вірш присвячено пам’яті одного з них, – наголосив поет. – Перед нами – особлива книга, яка дає справжній живий зріз творчості першого місяця війни, коли писалися дуже різні за жанром і стилем тексти. Важливо усвідомлювати, що в антології подано «живу» поезію, а не відредаговану від життя, очищену від воєнної аритмії часу. Ця книга дуже показова в усвідомленні того, як українці відчували й фіксували перший місць повномасштабного вторгнення.
Ірена Яніцька і Ярослав Карпець
Дизайнерка проєкту, літературна менеджерка й одна з авторок антології Ірена Яніцька розказала про символіку назви збірки, і особливості роботи над нею. «Сьогодні ми всі вже звикли до того, що живемо у війні. І сьогодні багато хто видає книги, в тому числі і книги про війну. Коли ми починали роботу над антологією, то всі ще були в стані шоку і неприйняття реальної дійсності. Тому працювали над книгою в екстремальних умовах. Часом в укриттях, часом без зв’язку. Тому і тексти цієї антології – вони дуже різні, вони живі, мов оголені нерви. І вони написані як професійними письменниками, так і тими, хто почав писати під час війни. Ця книга має терапевтичний ефект і не має на меті популяризувати когось з авторів, чи подати читачеві абсолютно високу поезію. Це всенародний біль. І кожен цей біль пережив по-своєму. Та разом із тим – це всенародне єднання проти рашистської навали. Це все передано у символізмі дизайну».
Під час презентації присутні мали змогу поспілкуватися з авторами антології «Поезія без укриття», почути живе слово, а також відкрити для себе по-новому Мамаєву слободу – козацьке селище в центрі столиці, яке в час війни тримає наш дух і надихає на боротьбу.
Нагадаємо, що нещодавно ми повідомляли про те, що антологія «Поезія без укриття» була презентована в інформагентстві «Інтерфакс-Україна»