Стефанович Олекса. Хвилюють, ходять, шумлять жита…

Хвилюють, ходять, шумлять жита, Злотисто-жовті, украй налиті, Над ними неба блакить свята, Ані хмаринки у тій блакиті. Співає срібна в душі труба. Душа квітками, як клумби, квітне, Хліба і...

Ячейкін Юрій. Гості з греків

Юрій Ячейкін Гості з греків ДА ЛУЧЧЕ ЕСТЬ НА СВОЕЙ ЗЕМЛЕ КОСТЬЮ ЛЕЧИ, НЕЛИ НА ЧЮЖЕ СЛАВНУ БЫТИ. З Галицько-Волинського літопису ПРОЛОГ ТРЕТІЙ СИН СВЯТОСЛАВА Якось покликав князь Святослав...

Черемшина Марко. Раз мати родила

— Ба, ци не буде гріху, брачіку Луки', шо ми скоромимоси оцев дурилицев? — Ей, коби нам лиш тілько гріху, брачіку Ю', то би...

Шевченко Тарас. Заповіт

(В автографі Шевченка заголовка нема) Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве...

Олійник Степан. Ледар-брехунець

Просить матуся Миколу: — Синку, внеси мені дров!..— Ледар скрививсь і про школу Мамі нагадує знов: — В мене уроків багато, Сила задач і письма...— З п'ятого поверху мати Йде...

Черемшина Марко. Село потерпає

За третьою горою небо позіхає Луна йому вночі спати не давала, гранею ребра припікала, лице черленила. На горах припочивала, лице черленила. На горах припочивала,...

Шкляр Василь. Пізній цвіт

Як на парубка, Мишко Чмир був не те щоб підстаркуватим, але й не молодим — добиралося до тридцяти. Видно, минув для нього той...

Сковорода Григорій. “Все лице морщиш, журний завсігди ти…”

Все лице морщиш, журний завсігди ти, Чи можна ще тут про життя говорити? Живе лиш по правді веселий з виду, Хто має світло, а темряви —...

Косинка Григорій. Сходка

Обіди. Сонце ллє електрику на обшарпані оселі села Шубовки. Червоно-жовті плями його змішуються з порухом шляху і, здається, занадто старанно одбивають у собі...

Біляїв Володимир Іванович. Обсипа клена зеленкавий іній…

Обсипав клена зеленкавий іній, Пелюсток паморозь на вишеньки лягла І неба скіс вже не зимово-синій, Весняна, мов димок прозора, мла Снується вгору з соняшних галявин І темних, як...