“Українська літературна газета”, ч. 24 (342), 9 грудня 2022
ДО 50-РІЧЧЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПИСЬМЕННИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Закінчення. Початок див.:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
- ЧЕРКАСЬКА ОО НСПУ: ІМЕНА, ПОДІЇ, ТВОРИ
Вочевидь літературний авторитет Черкащини міцнів, його плекали не тільки сущі письменники, а й, сказати б, вічно високі й сталі величини ‒ Тарас Шевченко й багато інших славних письменників-класиків, уродженців краю. Цілеспрямовано йшлося до створення обласної організації Спілки письменників України.
Врешті Черкаська обласна організація СПУ була зареєстрована восени 1972 року.
Сталося це в листопаді. На жаль, точної дати поки що не встановлено. Трохи дивно, але тодішні обласні газети «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини» не обізвалися на таку неординарну подію навіть короткою заміткою. Тільки «Літературна Україна» 28 листопада 1972 року вмістила невеликий інформативний матеріал під назвою «Нова письменницька організація» такого змісту:
«Спілка письменників України нараховує вже сімнадцять обласних відділень. Наймолодше з них створено минулого тижня (тобто, десь близько 20 листопада ‒ В.П.) в Черкасах.
На зборах членів обласного відділення і літоб’єднання з доповіддю про завдання письменницької організації в підготовці до 50-річчя СРСР виступив перший заступник голови правління СП України В.Козаченко.
В обговоренні доповіді взяли участь Микола Негода, Федір Моргун, Майя Фролова, Іван Дробний, Олег Пресняков, Іван Ле. На зборах виступив секретар обкому партії О.Л.Стешенко.
В роботі зборів взяли участь завідуючий сектором відділу культури ЦК КП України В.Я. Бровченко, завідуючий відділом агітації і пропаганди обкому партії В.Я. Коваленко, заступник завідуючого відділом агітації і пропаганди обкому партії Л.П. Шитова, секретар обкому комсомолу В.С. Пилипенко.
Відбулися також організаційні збори письменників області, які обрали бюро обласного відділення. Головою бюро обрано поета Федора Моргуна.
В.Козаченко сказав у розмові з кореспондентом «Літературної України»: «Створення нової обласної письменницької організації ‒ значна й важлива подія в житті нашої Спілки. З особливою приємністю думаємо про те, що «біографія» Черкаського відділення розпочинається напередодні 50-річчя СРСР. Це з гордістю усвідомлюємо ми, літератори України, це з гордістю і відповідальністю усвідомлюють члени наймолодшого відділення Спілки письменників. Й наші товариші з Черкас, приймаючи щирі вітання від літераторів, від партійних і радянських організацій області, висловлювали щиру вдячність за увагу до їхньої праці, за добрі сподівання на успіхи в наступні роки.
Хочемо побажати письменникам славного черкаського краю відчутного внеску в розвиток української літератури».
Цікава і промовиста замітка, в якій, бачимо, небагато власне літератури і надто багато панівної комуно-імперської ідеології. Варто звернути увагу хоча б на численний чиновницький «десант», що брав участь у зборах. Загалом це й не надто дивно, якщо згадати, що саме 1972 року Україною прокотилася хвиля арештів серед наукової і творчої інтелігенції, що саме того року продовжено було «загвинчування гайок» від владного режиму. Не без інтересу відбулося й «обрання» (а насправді ‒ призначення!) першого керівника обласного відділення Спілки. Федір Моргун тільки щойно переїхав до Черкас із Казахстану, де був одним із секретарів тамтешньої республіканської письменницької організації. У Черкасах же й на Черкащині основні організаційно-підготовчі справи щодо створення обласного осередку вів Микола Негода. Одначе сталося так, що на момент створення осередку М.Негода потрапив у певну «немилість» від влади, зумовлену суперечливими обставинами навколо його роману «Холодний Яр» (1971) ‒ твору загалом провладного, але цілком антиісторичного, та ще і з «типологічними паралелями» щодо роману «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського… Так-от і вирішили компартійні керівники призначити «надійнішого» керівники осередку ‒ Ф.Моргуна. Свого часу авторові цього тексту таку історію повідав М.Негода. Втім, Микола Тодосійович пізніше, 1978-го, став керівником Черкаської організації Спілки. Аби не повертатися до теми очільників обласної письменницької організації, зауважимо, що її очолювали Федір Моргун (1972-1977), Микола Негода (1978-1988), Сергій Носань (1988-1992), Людмила Тараненко (1992-1999), Григорій Білоус (1999-2011), Валентина Коваленко (2011-2014), Володимир Ткаченко (2014-2017), Володимир Поліщук (із 2018).
Перший склад Черкаської обласної письменницької організації: Федір Моргун, Микола Негода, Майя Фролова, Михайло Масло, Петро Линовицький, Василь Оглоблін, Василь Безпалий, Наталія Віргуш, Василь Захарченко…. Іван Ле. Останній, до речі, формально «виписався» з Київської та «приписався» до Черкаської обласної організації, аби був необхідний кількісний мінімум для створення обласного осередку.
70-ті стали роками утвердження новоствореного спілчанського осередку, пошуків ним форм творчої роботи, закладання традицій літературного життя краю. Письменники Черкащини започаткували 1976 року щорічне літературно-мистецьке свято «Поетичний жовтень», проведення якого після тривалої перерви відновлене кілька років тому. За ініціювання черкащан започатковане й утвердилося щорічне Міжнародне Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій», багато інших добрих справ.
“Поетичний жовтень” у Кам’янці
У кінці 1960-х ‒ 1970-х на Черкащині досить популярним і плідним став літературно-творчий фестиваль для талановитої молоді «Сонячні кларнети», школу якого пройшли немало відомих згодом літераторів краю. Тоді ж, у 1970-х, пропагуючи «дружбу народів», влада «побратала» Черкащину з Ярославською областю РФ, що, природно, привело і до творчих контактів письменників двох цих регіонів, обмінів делегаціями та з’явою двомовного збірника поезій у взаємоперекладах українською та російською ‒ «Привет с Днепра» і «Любові щедрий цвіт». Самодіяльним чином і без ідеологічного декларування згаданої «дружби народів» у польському місті-побратимі Черкас Бидгощі вийшли друком теж двомовні, польсько-українські, збірки поезій «Wуchуwanka» («Вишиванка») і «Zblizenia» («Зближення») (1977 і 1978 року відповідно), в яких були опубліковані твори молодих тоді поетів Черкащини. До речі, останніми роками на Черкащині відновлено проведення щорічного семінару-фестивалю «Сонячні кларнети», 2022 року з’явилася ще одна українсько-польська збірка «Музи над Брдою і Дніпром» (і в 1970-х, і тепер ініційована польським поетом Стефаном Пастушевським), а «братню» московію затавровано численними поезіями черкащан у збірці «Україна вся на блокпостах» (2022), віршами про російську війну проти України.
У 1970-1990-х у складі обласної організації СПУ відбувалася природна міграція. На Черкащину переїхали й поповнили письменницький осередок Костянтин Світличний, Василь Захарченко, пізніше ‒ Наталія Лапіна, Світлана Горбань, прийняті до Спілки письменників Максим Гаптар, Іван Дробний, Валентина Кузьменко, Сергій Носань, Ляля Рубан, Василь Дергач, Людмила Тараненко, Сергій Підгорний, Микола Шапошник та багато інших. У цей же час виїхали з Черкащини В. Марсюк, Л.Рубан, М.Вейцман, пішли з життя В.Безпалий, М.Масло, М.Гаптар, Ф.Моргун, С. Підгорний, І.Хайбллін, Андрій Химко.
Проголошення державної незалежності України, демократизація життя, свобода слова, в т.ч. слова творчого, благотворно вплинули на літературно-творчий процес у краї, відкрили нові можливості і форми мистецької праці. Спілка письменників України стала Національною, самостійною творчою спілкою, а не осколком СП СРСР, як було раніше. Нові імпульси творчого розвитку отримали й обласні осередки НСПУ, попри всі кризи, з’явилися значно ширші можливості для творчої самореалізації письменників, видавничої діяльності. У Черкасах із 1993 року, передовсім стараннями Людмили Тараненко, став виходити письменницький річник «Холодний Яр» (пізніше ‒ піврічник, квартальник, знову піврічник). На початок 2022 року вийшло друком 62 числа «Холодного Яру».
На Симоненковій могилі
У 1990-х ‒ 2010-х Черкаська обласна письменницька організація кількісно і якісно зростала, попри природні зміни в її складі. На жаль у ці десятиліття відійшло у вічність багато письменників-спілчан Черкащини ‒ Микола Шапошник, Микола Негода, Віктор Сироватський, Григорій Білоус, Майя Фролова, Олексій Софієнко, Олександр Зеленько, Сергій Руднєв, Анатолій Савченко, Іван Дробний, Василь Захарченко, Сергій Носань, Юрій Тупицький, Сергій Левченко, Олексій Тичко, Василь Дергач…
У ті ж роки до НСПУ, її Черкаського осередку, прийнято багато молодших талановитих майстрів слова, зокрема в різні десятиліття Валентину Коваленко, Миколу Шамрая, Сергія Ткаченка, Григорія Діхтяренка, Наталію Горішну, Анатолія Горбівненка, Василя Пахаренка, Івана Дубініна, Юлію Гончар, Петра Поліщука, Марину та Ольгу Павленків, Олексія Озірного, Олександра Солодаря, Катерину Вербівську, Наталію Бонь, Олену Железняк, Назарія Вівчарика, ряд інших митців слова.
На початок 2022 року до Черкаської ОО НСПУ входило 47 письменників, які плідно творять у різних родах і жанрах письменства, в т.ч. 4 доктори і 6 кандидатів наук.
Роки справжнього творчого розквіту переживають поетеси Людмила Тараненко (збірки останніх часів — «Подароване літо», «Терези», «Ненамолений храм», «Стоїть душа перед порогом» та ін.) і Наталя Віргуш (збірки «Очищення», «Не відрікаючись від себе», «Дорого до світла», «Золоті сліди»), чиї книжки лірики стали помітним явищем літературного життя не лише Черкащини. Поетична збірка Івана Дробного «Груша серед поля», як і книжка віршів Миколи Негоди «Чорний біль» у 1990-х відзначені обласною літературно-публіцистичною премією «Берег надії» ім. В.Симоненка (Симоненківською), а Григорій Білоус за поему «Вогонь у камені» відзначений Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди. У 2000 році Г.Білоус за збірку «Терноцвіт» і цикл відеофільмів удостоївся Симоненківської премії, а в 2001-му ця почесна відзнака увінчала Наталю Віргуш за збірки «Дорога до світла» і «Золоті сліди». Цікавими книгами віршів і прози порадував Василь Дергач.
Молодші поети не тільки продовжують кращі традиції старших колег, а й розвивають їх, стверджуючи славу Черкащини як регіону талантів. Лауреатами чи дипломантами Міжнародної літературної премії «Гранослов» стали Олексій Софієнко (збірка віршів «Голодне коріння»), Василь Пахаренко («Скалки»), Олекса Озірний («Проща»), Марина Павленко («Бузкові зошити»), Володимир Даник, Віра Балдинюк, Оксана Кириченко та ін. Крім того, О.Озірний став і лауреатом обласної Симоненківської премії, а талановита поетеса і прозаїк з Умані Марина Павленко перемогла в кількох літературних конкурсах в Україні й за кордоном. Серед художньо вартісних видань ‒ збірки Олексія Софієнка «Terra inkognita», «Воскресіння», де вміщена глибока метафоричною образністю, розмаїта формами, багата експериментами лірика. Власні поетичні голоси знайшли Сергій Руднєв і Микола Шамрай, Сергій Левченко і Сергій Ткаченко, Григорій Діхтяренко й Олександр Зеленько, Валентина Кузьменко й Валентина Коваленко, Валерій Кикоть і Наталія Горішна, Людмила Солончук і Таміла Чупак, Петро Поліщук і Катерина Вербівська…
Належно заявили про себе черкаські письменники і в прозі. Найперше належить говорити про Василя Захарченка, чия справді подвижницька творча праця закономірно увінчана Державною премією України ім. Т.Г. Шевченка, поважними літературними преміями імені А.Головка та Ю.Яновського. Гостропроблемні романи «Ярмарок», «Клекіт старого лелеки», «Прибутні люди», «Білі вечори», повісті «Мобілізовані», «Брат милосердний», «Велика Ведмедиця», «І настали жнива…», «Очима до голубих віконниць», «Дорога під ясенами», «Довгі присмерки», десятки оповідань, нарисів, публіцистичних виступів, книги щоденників ‒ далеко не повний перелік зробленого за останні десятиліття В.Захарченком. Справжнім відкриттям для всієї читацької України стала історична трилогія Андрія Химка. Його романи «Засвіти», «Між орлами і півмісяцем», «Під Савур-могилою» стали в ряд новітньої історичної прози поряд із творами Ю.Мушкетика, Ю. Хорунжого, Р.Іваничука, Г.Колісника та інших майстрів пера. Талановиті твори для юнацтва писала російськомовна письменниця Майя Фролова. Адресат її творів — діти-підлітки, в яких письменниця прагне виховати кращі морально-етичні якості. «Счастье, оно какое?», «А вы мне кто?», «Рассказы первоклассника», «Не спеши становиться на колени», «Найди меня, мама», «Современная девочка», — книги, які не залишаються на полицях бібліотек і книгарень. За останній твір М.Фролова удостоєна літературної премії імені В.Короленка. Талановиту прозу для молодих читачів пише Марина Павленко («Русалонька із 7-Б» та ін.), її твори включені до шкільної програми.
У різних родах літератури працював Сергій Носань, та основна його творча іпостась усе ж — прозаїк. Широку популярність приніс письменникові роман «Голгофа любові», написаний на основі дивовижної долі однієї з дружин декабристів — Олександри Давидової. Перу С.Носаня належать також книги повістей і оповідань «Стежка в зеленому житі», «Чисті плеса», «Час глибокої осені», роман «Метеори» та інші твори. Багатопроблемний роман «Гони золотого зайця» й низка оповідань в активі Григорія Білоуса. А Микола Негода, написавши історико-біографічний роман «Отаман Мамай», не тільки сказав слово правди про одного з героїв трагічної Холодноярської республіки — маловідомої ще сторінки нашої історії, але сказав і слово спокути перед пам’яттю холодноярців за деякі неісторичні сторінки свого давнього роману «Холодний Яр».
Слід відзначити пригодницькі твори талановитого Станіслава Стеценка, одного з переможців «Гранослова». Його гостросюжетні повісті-детективи «Чорна акула в червоній воді», «Сексодром»; романи «Вся влада Радам!», «Війни художників», низка оповідань поза сумнівом, ставлять автора в коло майстрів пригодницького жанру, твори яких за своїми сюжетно-стильовими і стилістичними параметрами мають явну європейську орієнтацію.
Талановиті епічні твори в стилістиці т. зв. «жіночої» прози пишуть сестри Наталія Лапіна та Світлана Горбань (нерідко у співавторстві), Зінаїда Луценко, яка несподівано й талановито увірвалася в наше письменство. Своєрідною проблематикою запам’ятовуються оповідання й повісті Тетяни Брукс; іронічні прозові речі Івана Дубініна, Олексія Тичка… Талановиту прозу для дітей пишуть Наталія Бонь, Ольга Месевря, Таміла Чупак, Іван Дубінін, Валентина Коваленко…
Прозу, але вже більш чи менш «насичену» гумористично-сатиричними «інгредієнтами» писали й пишуть Костянтин Світличний («Моральне обличчя Булкіна»), один із дипломантів «Гранослова» Володимир Даник («Дорога до Марса»), Сергій Носань (так звана іронічна проза ‒ новели, оповідання, памфлети), Володимир Ткаченко (роман «Московський клондайк» та ін.). Поетичну лінію «гарячого цеху» вели й ведуть лауреат літературних премій імені С.Руданського та імені П.Сагайдачного Микола Шапошник (цикл гумористично-сатиричних збірок «Усмішки козака Мамая»), талановитий поет-гуморист, пародист Анатолій Горбівненко (збірка «Парнасівські будні», «Покотьоло». «Формула борщу…») і поет-бард Володимир Даник, котрий має кілька збірок творів. Талановиті пародії пише Іван Дубінін (збірки «Туди чи не туди?», «Бюстгальтер на зарплату», «Teoп/Поет…» та ін.), відзначений Всеукраїнською літературною премією ім. Остапа Вишін. До кола поетів-гумористів Черкащини варто додати й «нереєстрових», але щедро наділених талантом, гостроперих і гострослівних Семена Савченка й Олексу Бакуменка, Миколу Крамара й Петра Польового, інших авторів.
Драматургічний жанр нинішнім черкасцям вдається менше, аніж це робили, скажімо, класики в XIX столітті. Дві драматичні поеми написав Микола Негода («Дума про Кобзаря», «Гетьман»), близько десяти — Сергій Носань («Остання мить», «Судний день» та ін.). Присвячені видатним землякам — Тарасові Шевченку, Богданові Хмельницькому, Василю Симоненку, іншим темам, — вони мали свою сценічну історію, зацікавили глядачів і читачів, але надто помітними явищами в театральному житті не стали. У цьому роді письменства небезуспішно пробують перо Марина Павленко та Оксана Дуплій.
У сфері літературознавства й публіцистики дуже помітними стали праці дослідника й поета Василя Пахаренка «Незбагнений апостол. Нарис світобачення Шевченка» (відзначена Дипломом і премією Президії НАН України), «Нарис української поетики», «Поєдинок з Левіяфаном», «Віті єдиного древа», «Третій людомор», «Шевченко як геній» та ін. Тут же варто назвати літературно-критичний нарис Володимира Поліщука «Василь Захарченко», його ж монографії «Повість про героїку і трагедію», «Новелістика Михайла Старицького», «Повісті Михайла Старицького», «Художня проза Михайла Старицького», ряд збірок статей «Слава не вмре, не поляже», «Під прапором неба», «Вінок терновий, вінок лавровий», «Про класиків, неокласиків і сучасників», «Повернення і відкриття» та ін., а також дослідження Володимира Ракшанова «Творчість гетьмана Івана Мазепи, його постать у світовій літературі й публіцистиці». Ряд монографій і збірок критичних статей та заміток написали докторка філології Людмила Скорина, доктор філології Валерій Кикоть, кандидатки філології Валентина Коваленко, Марина Павленко, Ганна Клименко-Синьоок. У жанрі публіцистики активно виступали Василь Захарченко, Людмила Тараненко, Сергій Носань, Іван Дробний.
В останні десятиліття в царині художнього перекладу плідно працюють Наталія Горішна, Валерій Кикоть, Тамара Кисільова, Ганна Клименко-Синьоок, Юлія Гончар.
Ведучи мову про літературний процес на Черкащині, не можна обминути увагою тих колективних збірників, сторінки в яких надавалися переважно молодим авторам ‒ «Черкаські поети ‒ 89», «Черкаські поети ‒ 90», «Толока», «Вітрила наших мрій», «Четвер», «Незабаром», «Спалах» та ін., збірник російськомовних авторів «Новые страницы», регіональних збірників «Первоцвіт. Поети Маньківщини», «Світанки над Тясмином» (Чигирин), «Тарасова зоря» (Канів), «Клекіт» (Сміла, 4 випуски), «Шполянщина поетична». «Поетичне гроно Катеринопільщини», «Сяйво «Світлиці» (Чорнобай), «Жашківщина літературна» та ін., де теж публікують твори спілчан. Сюди ж доцільно віднести збірник «Дніпрові зорі. Черкасам ‒ 700», а також колективні збірки авангардного спрямування 90-х «Боже, ми вільні» (автори: М.Бабак, І.Лавріненко, С.Левченко, Є.Найден) і «Доба туманів» (автори ті ж і М.Воробйов). Останні два збірники стали своєрідним продовженням загальноукраїнських тенденцій, започаткованих групами Бу-Ба-Бу, ЛуГоСад, «Пропала грамота», «Нова дегенерація» та ін.
В.Поліщук уклав антології «Про витязя слова. Рядки поетичної Симоненкіани», «Люблю тебе, Черкаський рідний краю» (до 60-річчя області), «Чигрине, Чигрине)» (500-річний Чигирин у худож. л-рі), антологію пейзажної лірики поетів Черкащини, хрестоматію творів письменників Черкащини для дітей «Гілочка», видрукував два томи «Літературної енциклопедії Черкащини»; В.Коваленко уклала 2-томну антологію творів для дітей і юнацтва «Криничка», творів письменників Черкащини про Другу світову війну.
Немалий внесок у розвиток літератури краю вносить обласна і міськрайонна періодика. У 70-90-х роках стали традиційними й набули неабиякої популярності літературні сторінки «Дніпрові зорі», «Ровесник», «Дніпряни» (Черкаси), «Дніпро» (Черкаський район), «Звенигора» (Звенигородка), «Златоград» (Золотоноша), «Тясмин» (Сміла), «Первоцвіт» (Катеринопіль), «Кобза» (Лисянка) та ін., де знову ж чуємо голос нашої Спілки.
Роки незалежності України надали незрівнянно більші можливості розвитку письменства у краї. На теренах області з’явилася ціла мережа друкарень і типографій різних форм власності, низка державних і недержавних видавництв («Сіяч», «Інлес», «Відлуння», «Засвітки», «Тясмин», «Брама», «Вертикаль», вид-во Юлії Чабаненко). На першому ж числі припинив своє існування журнал «Апостроф». У Каневі з 1997 року досить регулярно виходить українсько-російсько-німецький журнал «Склянка Часу», хоч і нерегулярно, але друкується «Корсунський часопис». На цьому тлі відносно стабільним постає альманах обласної письменницької організації «Холодний Яр», 2-4 випуски якого з’являються щорічно.
Узагалі треба відзначити плідну і конструктивну співпрацю обласної письменницької організації із органами влади й місцевого самоврядуванню в частині підтримки діяльності Спілки, а зокрема в книговиданні. Протягом ряду останніх років із обласного бюджету на книговидання щорічно надається близько мільйона гривень. Окремі письменники отримують річні стипендії.
Важливою ділянкою роботи черкаських літераторів за останні роки є повернення із забуття незаслужено забутих письменників, більшість із яких були репресовані. Протягом 1990-2010 років проведено в області десятки літературних вечорів, слово правди мовлене про багатьох митців, серед яких — Степан Бен, Тодось Осьмачка, Агатангел Кримський, Надія Суровцова, О. Лан, Андрій Чужий, Павло Филипович, Сергій Єфремов та багато інших. За активної участі літературознавця В.Поліщука видрукувано збірки творів репресованих письменників Т.Осьмачки, С.Бена, О.Лана. Ю.Гедзя, А. Чужого, Д.Борзяка, О.Журливої, Р.Троянкер, В.Доманицького, П.Филиповича, М.Драй-Хмари. Відкрито меморіальні дошки письменникам-землякам у Лозуватці (Шполянщина), Куцівці (Смілянщина), Кайтанівці і Пальчику (Катеринопільщина), Кавраї Золотоніського району, в Умані, в с. Воронинці (Чорнобаївщина) тощо.
Для стимулювання творчої праці письменників, посилення творчої конкуренції на Черкащині в останні десятиліття засновано цілий ряд престижних літературних відзнак всеукраїнського рівня. Окремі з премій та конкурсів у двох і більше номінаціях. Це всеукраїнські літературні премії ім. Василя Симоненка (Черкаси), ім. Михайла Максимовича (Черкаси), ім. Тодося Осьмачки (Смілянщина), ім. Михайла Старицького (Чорнобаївщина), ім. Олекси Влизька та ім. Миколи Томенка (Шполянщина), ім. Івана Дробного (Золотоноша), ім. Миколи Терещенка (Золотоніщина, за художній переклад), ім. Михайла Масла (Драбівщина), ім. Данила Кононенка (Кам’янщина), ім. Олекси Кобця (Канів); всеукраїнські літературні конкурси «Лоскотон» (Черкаси, за твори для дітей), ім. Василя Захарченка (Черкаси, за кращий новелістичний твір), ім. Петра Гулака-Артемовського (Городище, за кращий твір гумору й сатири) та ін.
Нарешті, на Черкащині створена мережа музеїв літературного спрямування: Шевченківські — у Моринцях, Шевченковому, Будищі, Зеленій Діброві. Каневі, Черкасах; Гулаків-Артемовських у Городищі, М.Старицького в Кліщинцях на Чорнобаївщині, І.Нечуя-Левицького у Стеблеві, М.Масла в Ковалівці на Драбівщині, В.Симоненка в Черкасах та ін. Вони по-своєму збагачують й ілюструють літературне життя на Черкащині.
Свій 50-річний ювілей Черкаська обласна письменницька організація зустрічає з немалими творчими здобутками й добрими перспективами.
Володимир ПОЛІЩУК,
голова Черкаської обласної письменницької організації, професор
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/