“Українська літературна газета”, ч. 9-10 (327-328), травень 2022
Продовження. Початок див.:
https://litgazeta.com.ua/articles/shchob-vyzhyty-potribno-zminytysia-iakisno-2/
ВРАХОВУЮЧИ, що в України зараз не має ресурсів для наступу, а значить для перемоги (захищаючись, війну – не виграти), то нам доведеться готуватися до тривалої війни, тяглість якої залежить від багатьох факторів. При цьому можливі тимчасові перемир’я, а ніяк не довгий мир, бо для останнього не має основи. Ми услід за німецьким філософом І.Кантом вважаємо, що умовами «вічного миру» у світі держав є відмова ними від насильства в сфері міжнародних відносин і врегулювання суперечок за допомогою права.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
А Московія, внісши зміни до Конституції, ствердила вищість своїх законів над міжнародним правом, відверто нехтує ним і жодне рішення міжнародних судів не вважається обов’язковим для її виконання. Отож, оскільки довгий мир можливий тільки при переродженні Московії в демократичну державу, то потрібно думати або про довгострокову стратегію впливу на неї з метою перемін у ній, або домогтися не програшу, а перемоги України з наступною трансформацією Московії в демократичну державу. Тому тут доречно перефразувати філософа Георгія Федотова, який у свій паризький період стосовно аналогічної війни писав: «Странно, дико сложилась история. Русские войска умирают за свое собственное рабство. Финны сражаются не только за свою свободу, но и за свободу России», поставивши замість “фіни” слово “українці”. При цьому треба пам’ятати: Московії не можна довіряти. Вона ніколи не дотримувалася підписаних угод. За останні три десятиліття угоди з Ічкерією і Україною це підтверджують.
ЯКЩО ПЕРЕЗАСНУВАННЯ держави треба робити після війни, то відновлення(у разі доцільності окремої інфраструктури, підприєвств, житла), трансформацію, модернізацію суспільства, управління, окремих галузей економіки треба проводити у воєнний і у міжвоєнні часи, враховуючи їх ймовірну тяглість та вирішуючи відповідні завдання з вишукуванням під них доступних, як внутрішніх так і зовнішніх, ресурсів. Так, наприклад, в управлінні треба позбуватися зайвих ланок на усіх адміністративних рівнях, зняти суперечності в організації управління регіонами (державна адміністрація – військова адміністрація, місцеве самоврядування), спростити процедури прийняття рішень. Щодо економіки, то у воєнний період вона має бути умовно розділена на директивну і ринкову. Там, де у воєнний час не працюють чи частково працюють ринкові механізми, директивна економіка повинна забезпечити не тільки виробництво і доставку потрібних для українського війська товарів, але й товарів і послуг необхідних для мінімального забезпечення життєдіяльності цивільного населення: від продуктів до комунальних послуг. Ринкова економіка, яка очевидно змінить свою структуру, має працювати, орієнтуючись на попит як на стиснутому українському так і на міжнародних ринках, набуваючи поступово рис повоєнної модернізованої конкурентоспроможної економіки. Враховуючи економічні і фінансові втрати у війні, Україна повинна домогтися повного доступу до ринків держав-членів ЄС, Великобританії, Канади і США з тимчасовою відміною квот і мита на українські товари. Просторово співвідношення між директивною і ринковою економікою будуть різнитися залежно від близькості територій до театру воєнних дій, а сама типологія територій має бути змінена. Очевидно, що повоєнна типологія територій буде інакшою, аніж та, що була до війни чи під час війни.
ЗРОЗУМІЛО, що у всі ці періоди у структурі економіки України[32, с.88] пріоритетом є і буде розвиток воєнно-промислового комплексу з максимально можливим замкнутим циклом виробництва і забезпеченням безпеки критичного виробництва. Щоб визначити інші на цей період економічні пріоритети, оцінимо ситуацію в Україні. Associated Press повідомило: дані Міжнародної організації з міграції свідчать про те, що загалом понад 22 млн. людей або заблоковані від переїзду, або були змушені тікати. Як повідомило AFP, речниця Управління Верховного комісара ООН у справах біженців на брифінгу 26.04.2022 року заявила, що від 24.02.2022 року з України виїхали понад 5,2 млн осіб (на 7.05.2022 виїхало 5.6 млн.), а до кінця цього року з України може виїхати понад 8 млн людей. Потреби на гуманітарну допомогу в межах України агентство наразі оцінює в понад 2,2 млрд доларів, а кількість тих, хто потребує цієї допомоги –
в 15,7 млн.
Щодо переміщених осіб, то їх число сягає 7-8 млн. З продовженням війни ці цифри, очевидно, будуть змінюватися. Але вже зрозуміло, що внаслідок таких переміщень, а також внаслідок формування територіальної оборони, скорочується кількість робочої сили, зайнятої у продуктивному виробництві, а ще щоденно зростають втрати виробничих потужностей, житлового фонду, нежитлової, інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур, які уже потрібно інвентаризовувати і оцінювати, щоб при нагоді поставити питання компенсації завданих Україні збитків. Як відомо, наразі працює 14 урядових груп, які підраховують всі руйнування, завдані російським вторгненням. У статті Прем›єр-міністра України, опублікованій 27.04.2022 в “The economist”, говориться, наприклад, про знищення станом на цю дату понад 7 тис. житлових будинків (станом на 5.05.2022 зруйновано більше 32 мільйонів квадратних метрів житла — заява міністра соціальної політики на позачерговій зустрічі Організації економічного співробітництва та розвитку) і що загалом збиток економіки України уже перевищив 500 мільярдів доларів, а в в довгостроковій перспективі, за підрахунками уряду, ця цифра може зрости до 1 трлн. доларів.
ОСКІЛЬКИ МЕТОЮ ВІЙНИ Московії з Україною є знищення української ідентичності, то її збройні сили не тільки вбивають цивільних її носіїв, руйнують інфраструктуру, але й цільово знищують українські культурні цінності чи вивозять їх на свою територію. Знищення українських культурних цінностей, вивезення їх в Московію, зрештою, відбувалося впродовж трьох з половиною століть, тобто і до початку війни 2014 року. А у 2014 році у зв’язку з масовою передачею культурних об›єктів з кримських музеїв до Москви це питання розглядалося ЮНЕСКО. На жаль, ЮНЕСКО обмежилося висловленням стурбованості за їх долю і встановленням моніторингу.
Після нового загострення воєнного протистояння, пов’язаного з широкомасштабною агресією Московії, розпочатою 24.02.2022 року, ситуація зі знищенням об’єктів культурної спадщини різко погіршилася, хоч міжнародне гуманітарне право захищає об’єкти культурної спадщини під час збройних конфліктів ( Гаазька конвенція 1954 року). Український культурний фонд станом на 1.04.2022 року виявив понад 150 частково пошкоджених або зруйнованих об›єктів культурної спадщини. Лабораторія моніторингу культурної спадщини Музею природної історії Вірджинії станом на 6.04.2022 виявила 191 пошкоджених археологічних пам’яток, арт-центрів, пам’ятників, меморіалів, музеїв та місць поклоніння. ЮНЕСКО станом на 2 травня провела своє попереднє оцінювання і виявила пошкодження 120 об›єктів. З них – 51 релігійний об’єкт, 10 музеїв, 24 історичних будівель, 13 будівель, присвячених культурній діяльності, 15 пам’ятників, 7 бібліотек.
Дбаючи про збереження культурної спадщини, на виконання положень статті 8 Конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, статті 10 Другого протоколу до неї, а також міжнародних зобов’язань, взятих Україною за Гаазькою конвенцією 1954 року, Україна подала до ЮНЕСКО заявку на отримання посиленого та спеціального захисту об’єктам культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини та Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Міста, використовуючи міжнародну допомогу матеріалами, намагаються убезпечити пам’ятники, пам’ятки архітектури від уражень осколками бомб і ракет. Очевидно, держава мала б подбати про евакуацію пам’ятників і фондів музеїв із зони можливих бойових дій на захід України.
ЗА ПРОГНОЗАМИ Світового банку, втрати ВВП України до кінця року складуть 45.1% , а рівень бідності зросте до 70%. За розрахунками CASE, в умовах триваючої війни на гуманітарні потреби, пов’язані з харчуванням, Україні знадобиться до $3 млрд щомісяця. КМУ вважає, що для виконання всіх соціальних і гуманітарних зобов’язань державі щомісячно потрібно 5 млрд. Необхідність такої суми підтверджено і МВФ на весняних зборах, і Світовим банком. А ще потрібні гроші на зброю. Поки що питання з постачанням зброї закривають США (надають допомогу, прийняли закон про ленд-ліз) та союзні їм держави, враховуючи підтримку громадян, економічний стан і свої інтереси не бути втягнутими у війну напряму. Але при довгій війні ситуація в цих державах може змінитися. Тому треба думати про власне виробництво зброї.
Враховуючи вищенаведене, зрозуміло, що під час війни нагально потрібно вирішити двоєдине завдання: 1) забезпечення ЗСУ усім необхідним для довгої війни в повітрі, на землі і на морі попри будь-які втрати, формування і забезпечення другої і резервної армій та 2) перебудова економіки відповідно до потреб довгої війни і організація сильного тилу, як основи фронту з врахуванням того, що на територію тилу перемістилися мільйони людей і сотні підприємств. Останнє передбачає невідкладне будівництво інженерних мереж, житла, будівництво переміщених чи нових підприємств і працевлаштування на них працездатного населення. Локалізація переміщених і нових виробництв має відбуватися не хаотично, а організація планування їх розміщення планово має враховувати державні пріоритети і поєднувати безпекові, інтегровані, просторові та економічні підходи[35, с.32]. Оскільки масштаби руйнувань величезні, то й відновлення житлового фонду, нове промислове будівництво вимагатимуть величезних обсягів будівельних матеріалів. Отож уже сьогодні має бути пріоритетом розвиток галузей будівельних матеріалів (особливо місцевих) і машинобудування з використанням західних технологій, щоб з початком масштабного повоєнного відновлення ці галузі перетворитися у двигун економічного розвитку.
До пріоритетів також треба віднести і локалізацію переробки сільськогосподарської продукції та виробництва сільськогосподарсих машин. Все будівництво має вестися осмислено, створюючи виробничі комплекси і кластери. Ці території дуже швидко мають перетворитися у суцільні будівельні майданчики, а це в умовах дії воєнного стану потребує не тільки негайного внесення змін до діючого містобудівельного, земельного законодавства і законів, які регламентують роботу виконавчих органів влади, зокрема воєнних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, але й поряд функціонуючими будівельними підприємствами, формування будівельних батальйонів з чоловіків, не залучених до армії чи до територіальної оборони. Зрозуміло, що у схеми планування областей, районів і генеральні плани територіальних громад мають бути внесені зміни відповідно до нововизначеного механізму.
Прості розрахунки показують, що використовуючи старі підходи і методи, Україна не встигне до осені збудувати потрібну кількість житла для тих, хто його втратив внаслідок бойових дій та переміщених осіб. Потрібно розгортати модульне низькоповерхове будівництво, будівництво із збірно-розбірних конструкцій, інші види швидкого будівництва. Нагальним завданням є підготовка до опалювального сезону, збільшення власного видобутку газу, забезпечення транзиту газу з Європи, перехід на альтернативні види палива.
ОКРЕМЕ ЗАВДАННЯ – продуктова безпека: забезпечення населення і ЗСУ продуктами харчування, що передбачає організацію і проведення посівної, збір урожаю, організація переробки сільськогосподарської продукції, створення її запасів (складування) і побудова механізму забезпечення населення, у разі необхідності, продуктовими пайками. Окрім традиційних питань забезпечення посівної та збору урожаю, в умовах війни важливо збільшити гарантовані закупівлі в держрезерв, запровадити державне страхування ризиків можливих втрат внаслідок війни і компенсацію штрафних санкцій за невчасну доставку товарів, якщо це трапилося внаслідок руйнування інфраструктури. Причому така компенсація разом із програмами безпроцентного бізнес-кредитування має бути запроваджена для всього бізнесу.
Особливої уваги та допомоги Уряду вимагає розвиток тваринництва, оскільки за останні роки різко скоротилося поголів’я великої рогатої худоби і молочну сировину для виробництва молочних виробів довелося імпортувати. Тому потрібно запровадити пільгове кредитування для придбання поголів’я великої рогатої худоби, а також для забезпечення розширення виробництва здійснювати адресну підтримку виробників тваринницької продукції із застосуванням стимулюючих, кредитних та інших інструментів. Окрім цього необхідно терміново розробити порядок викупу у сільськогосподарських товаровиробників та домогосподарств надлишків сільгосппродукції, що утворюються через втрати традиційних каналів збуту(Мінекономіки, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство резерву України) і створити новий механізм їх розподілу-продажу, адже особливо у близькій до бойових дій зоні ринкові механізми не працюють. Перелічені заходи можна розглядати як початкові кроки модернізацію агросектору, яка буде здійснена після війни для створення конкурентоспроможного малого і середнього агробізнесу.
Постійна загроза руйнування складів і підприємств (старих, переміщених, нових) та інфраструктури вимагає вирішити питання їх безпеки. Це можна зробити або шляхом їх розукрупнення і просторової диверсифікації, або шляхом закриття неба(оголошення ООН заходу України гуманітарною зоною або власними силами), чи винесення частини складів і підприємств у прикордонні з Україною райони Польщі, Словаччини, Румунії шляхом укладання угод про створення спільних підприємств.
Разом з переліченим вище, необхідно посилити відповідальність за нецільове використання коштів державного та місцевих бюджетів, фінансових та матеріальних ресурсів, отриманих як допомога ЗСУ, цільової гуманітарної допомоги та коштів, отриманих від громадян, підприємств і міжнародних фінансових організацій. Для цього окрім того, що вже зроблено (ВРУ внесла зміни до Кримінального кодексу України, КМУ і НБУ вжили низку важливих першочергових заходів у бюджетно-податковій та грошово-кредитній політиці, банківському та небанківському секторах фінансового ринку), необхідно посилити державний фінансовий контроль за поступленням і ефективним витрачанням публічних коштів. Для цього потрібно прийняти нові нормативно-правові акти, якими надати органам державного фінансового контролю додаткові повноваження щодо контролю за цільовим, законним та ефективним витрачанням усіх публічних ресурсів; передбачити особливі умови провадження у справах за зверненням державного фінансового контролю та розширити його інструменти. При цьому потрібно передбачити особливі умови провадження у справах за зверненням державного фінансового контролю та розширити його інструменти, додавши: операційний аудит (поточний контроль) витрат, що спрямовуються на відновлення житла та інфраструктури; оцінку та збір доказової бази для визначення розміру завданих війною збитків; право на ініціювання звільнення посадових осіб підконтрольних установ у разі встановлення нецільового чи незаконного витрачання коштів; право на ініціювання перед органами казначейства зупинення коштів на оплати за договорами у разі встановлення під час поточного контролю загроз нецільового чи незаконного витрачання коштів.
Також потрібно удосконалити механізми контролю Державної аудиторської служби у сфері закупівель і посилити відповідальність за перешкоджання їй при здійсненні заходів державного фінансового контролю, а також посилити відповідальність у воєнний і повоєнний періоди за порушення бюджетного законодавства(статті 116 Бюджетного кодексу), порушення законодавства з питань управління об›єктами публічної власності, правопорушення, пов’язані з фінансовими та матеріальними публічними ресурсами, і посилити відповідальність за перешкоджання їй при здійсненні заходів державного фінансового контролю та пов’язаних з ними зустрічних звірок або збору інформації.
Виписані вище пропозиції вписуються у напрацьовані КМУ дев’ять основних напрямків того, як держава буде жити, працювати, накопичувати ресурси, захищатися в умовах повномасштабної війни.
ЩОДО ПОВОЄННИХ ЧАСІВ, то в них нас цікавить не тільки перезаснування Української держави, але модернізації безпекової системи світу. Тому повоєнна програма перезаснування України має розроблятися, виходячи з нашого бачення майбутнього України і світу. Програми допомоги Україні з боку держав світу (в тому числі і сучасний аналог програми Маршала) повинні відповідати цьому баченню і при їх підготовці треба, зокрема, врахувати помилки програм відбудови Афганістану, Іраку, Колумбії, Ліберії, Кіпру, Південної Кореї, Боснії та Герцеговини, інших держав. Майже у всіх цих програмах не було чіткої стратегії і неефективно розподілялися кошти, не зверталася належна увага на розбудову сильних національних інституцій, здатних ефективно управляти процесом модернізації інженерної, соціальної інфраструктур, промислових підприємств, будівництвом житла, а часто і будівництвом нових населених пунктів. Отож мають бути правильно сформульовані цілі і, відповідно, визначені напрями міжнародної допомоги з приділенням особливої уваги структурним реформам економіки і технологічному оновленню виробничого сектора. Оскільки відомо, що зараз працюють кілька груп над таким осучасненим планом Маршала, то очевидно їх зусилля треба об’єднати, можливо під Національною радою з відновлення України від наслідків війни, створеною 21.04.2022 року Президентом України.
Віденський інститут міжнародних економічних досліджень (WIIW), вважає, що Україна втратила близько 29% українського виробництва. Дослідники з Центру досліджень економічної політики (CEPR), оцінили загальну вартість відновлення України в 200-500 мільярдів євро, що приблизно відповідає розрахункам українського уряду.
Василь Куйбіда,
Президент Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук
з державного управління, професор
Степан Куйбіда,
директор департаменту економіки Львівської обласної військової адміністрації, кандидат економічних наук