Валерій Марченко
(1947 — 1984)
Марченко Валерій Веніамінович — український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І. Марченка.
Народився 16 вересня 1947 року в Києві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 — 1970 рр. стажувався в Азербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети “Літературна Україна”. Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічі був засуджений, в 1973 і 1984 рр. Помер 7 жовтня 1984р. у в’язничній лікарні в Ленінграді. Похований у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київської області.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Автор літературознавчих статей “Обличчям на Схід”, “Давня азербайджанська література в дослідженнях А. Кримського” (обидві —— 1971) та ін.
У публіцистичних творах “Лист до діда” (1975), “Відкритий лист до двох німецьких журналістів”, “Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО”, “Процес” (усі — 1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у радянському суспільстві 70 — 80-х pp., порушення національних і громадянських прав людини в СРСР.
Переклав з англійської мови ряд творів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х’юза та ін.; з польської — Г. Сенкевича, з азербайджанської — С. С. Ахундова, Дж. Мамедкулізаде, Анара.
Окремі твори В. Марченка перекладені німецькою мовою.
Марченко Валерій твори:
- Антон Олійник (спогади)
- Вірити — і тільки
- Вкрали транзистор
- Довколалітературне життя
- Закордон, дівчина і хуліган
- Занапащена Кліо
- Звичайний страх
- Злодії
- Знайомтесь: бандерівець
- Клопоти з редагуванням
- Листи до матері з неволі
- Межи жорен пекельних
- Микола Гулак
- Моя чарівна леді
- Одеколон у флаконах
- Раз — 15, два — 15!!!
- Те, чого я не встиг сказати
- Філософ і праця
- Це неземне довготерпіння
- Шляхи, які ми обираємо
- Як усе це сталось
Джерело: