Я теж кримчанин. Корінний.
В жилах моїх пращурів текла і кримськотатарська кров. Там народився і мешкав до
віку Христа, лише два рази у дитинстві побувавши в материковій Україні, у
родичів у Вінниці. Але це мені геть не завадило стати україномовним
письменником. Абсолютно! Чи варта моя творчість того, щоб залишитися у віках,
як я прагну, визначить тільки час. Згадуючи своє радянське дитинство в Криму, я
можу свідчити, що ТАМ НІХТО НІКОМУ НЕ ЗАВАЖАВ УЧИТИ УКРАЇНСЬКУ! Навпаки –
спонукали. У крамницях – море україномовних книжок: від казок до романів та
хороших перекладів із іноземних письменників. Лише майте бажання те робити,
ідіть до бібліотеки, беріть книжки – і гайда. Як я її вчив: 2 години щодня
вголос, напам’ять, поезію й уривки з прози. Щоденно. Кобилянська, Стефаник,
Кобринська, Турянський, Черемшина – вони дали мені те підґрунтя, на якому я й
ріс як письменник, вони дали мені те надзвичайно якісне та поживне їдло, яке й
спонукало мене писати спочатку поезію, потім – прозу. Я робив те щоденно, як
той мій Фальдбаккен, про якого я написав і який так само затято ходив на свою
німецьку фабрику у Берліні. Вчив протягом багатьох років поспіль. Це важка
виснажлива праця. Але я робив це, бо мені вельми бажалося писати так, як пишуть
у Норвегії, Швеції, Данії. Навіть мислити так, як мислять мешканці тих країн.
Бо то – надто якісне мислення! Надто!
А ще. В Криму інший
менталітет, інша культура, дуже відмінна від тієї, яку ми, приміром, побачимо
у Києві чи Львові. В Криму – пружне
сплетіння різноманітних культур і релігій, а також – строкате сплетіння мов.
З цим треба бути надто
обережним. Надто!
Мешкаючи в Києві, я
зрозумів, що мислю та пишу так, як це робив саме в Криму: по-європейському й
українською. Бо свій вибір свідомо я зробив іще в дитинстві. Про мене не
сказали б у Гамбургу та Вінніпезі, що я суто німецький письменник, який пише
чомусь по-українському. Німецький за духом і мисленням. Чи є в тому моя вина?
І наостанок. Критики мене
назвали «європейським письменником». Чому? Спитайте у критиків, мене про те
питати не треба. Назвали кримчанина, який пише українською. Чи це не показник
того, що Крим – це все-таки Європа, а не Росія?! Зазирніть до історії: саме
через Крим проліг Великий Шовковий шлях, який і поєднав колись Схід і Захід.
Поєднав, а не розділив!!!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Приїдьте до Сімферополя,
залиште свої комплекси і родинні негаразди, літературні «тусовки», закордонні
поїдки, друзів-товаришів, залиште все і приїдьте, приїдьте навіть таємно, це ж
не вельми далеко, ось же, поряд, навіщо шукати Європу в Австрії чи Німеччині,
адже ж вона біля Вас, і Європа спочатку має бути в душі, а не десь за
кордоном!, поблукайте його Старим Містом. Ну?! Чи його вишукана романтична
чарівлива архітектура не нагадала Вам Відень?! Поблукайте довкола Салгіру,
особливо навесні, коли високо в горах тануть сніги і ріка наповнюється страшною
силою скаламученої води – Черемош, Рейн, Вісла?!!
В’ячеслав ГУК