Відкриваймо «Долинську галактику»!

338

(Рецензія на книгу: А. Корінь, Т. Корінь. «Долинська галактика». – Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2012. – 310с.)
Літературний процес в Україні не може відбуватися без літературного життя на периферії. Часто можна почути думку: якщо письменник видає плід своєї праці у столиці, то він видає цю книгу в Україні, коли ж у Кіровограді або в іншому обласному центрі – для вузького кола читачів. Без сумніву, істина у цих слова справді є. Однак, якщо книга не знаходить свого читача – немає різниці ані хто її автор, ані де вона видана. Проблема в іншому: як привернути увагу критики до літературного життя на периферії, адже у віддалених куточках майже всіх обласних центрів є потужні творчі об’єднання, в яких працюють талановиті письменники, здійснюючи вагомий внесок у розвиток літературного процесу свого краю. Талановиті, але часто через об’єктивні причини маловідомі й ніким не помічені. На такі міркування надихнула мене книга «Долинська галактика» (Кіровоград: Лисенко В.Ф., 2012. – 310с.), авторами якої є Антоніна й Тетяна Корінь.
Наважусь заявити, що це одне з перших видань на Кіровоградщині, цілком присвячене літературному життю одного з її райцентрів – смт Долинської. У книзі представлені літературно-критичні портрети 30 митців, а також нариси про творчі колективи району. Окремими розділами автори пропонують увазі читача посвяти колегам по перу і їхні автографи, спогади, уривки зі щоденника.
Книга цікава для широкого кола читачів з двох причин. Перше, що спадає на думку після знайомства з книгою, це подивування творчій насназі й активності авторок. У наш час інтерес до іншого у кращому випадку обмежується оплесками й рецензією в районній газеті. А от зібрати під однією обкладинкою ціле «сузір’я» (враховуючи назву книги, будемо називати речі своїми іменами) талановитих митців, всій Україні при цьому заявивши, що вони родом з невеличкого смт Долинська, що на Кіровоградщині – це не тільки смілива ініціатива, але й копітка багаторічна праця. У даному випадку – це справа майже двох десятиліть. Тож, передусім, книга «Долинська галактика» – зразок духовного подвижництва її авторок, для яких, що цілком очевидно, творчим девізом є слова В.Симоненка «В океані рідного народу/ Відкривай духовні острови».
Другий привабливий момент – це когорта добре відомих у нашій державі та за її межами, а також майже нікому ще не відомих імен – письменників, поетів, музикантів, акторів, художників, журналістів, науковців. Увазі читача пропонуються нариси про творчість Яра Славутича, Григорія Гусейнова, Тамари Журби, Василя Журби, Петра Косенка, Лариси Масенко, Сергія Плачинди, Андрія Німенка, Віктора Сорбата, імена яких надійно вкарбовані в нашу культуру. Поряд з ними автори знайомлять з новими постатями: Любов’ю Барановою, Мариною Бєловою, Валентином Великородом, Людмилою Дорош, Галиною Жир, Артемом Кіндрицьким, Оленою Кондратенко, Ольгою Кондратенко, Анатолієм Коптєвим, Ольгою Корсунською, Людмилою Коростіною, Олександром Лазарєвим, Олександрою Лисенко, Віктором Маруценком, Людмилою Охватенко, Михайлом Родинченком, Миколою Татарченком, Семеном Торбенком, Михайлом Федоровим, творчою родиною Яковенків, В.Яремчуком. Ці особистості відомі поки що тільки вузькому колу читачів. Проте з відстані часу, а також завдяки таким ініціативним людям, як Антоніна й Тетяна Корінь, їхні самобутні обличчя будуть відкриті широкому загалові.
Однак, нічому дивуватись, адже обидві авторки глибоко закорінені в рідний край і його культуру. Тому кожна з них по-своєму (Антоніна Корінь відома поетеса, перекладач, критик, член НСПУ, а її донька Тетяна – талановитий журналіст обласної газети «Кіровоградська правда») працює упродовж довгого часу над популяризацією творчості своїх колег на Кіровоградщині.
Жанр книги можна кваліфікувати як літературно-критична хроніка, адже видання презентує історію літературного життя на Долинщині кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя. Таким чином, можемо говорити про хронопис розвитку мистецтва краю в особистостях.
Найбільш часто вживаною у книзі є форма літературного портрета. Авторки, виходячи за межі його класичної інтерпретації, акцентують читацьку увагу на внутрішньому світі митця, його вдачі, простежують, як це відбито у творчості. Це особливо характерно для стильової манери А. Корінь і пояснюється багаторічною творчої співпрацею авторки із тими, про кого вона пише. Лаконічним, менш емоційним, науково виваженим є стиль Т. Корінь. Її письму властива публіцистична манера викладу в нарисах і літературознавча догматика в оглядах творчості, що особливо відчутно в оцінках доробку Яра Славутича.
Для авторок, – письменниці і журналіста, – важливо не тільки представити своє бачення творчої постаті, але й зрозуміти її роль у контексті часу. Через це виправданою є публікація на сторінках «Долинської галактики» чисельних інтерв’ю, а також спогадів, рецензій на книги, щоденникових записів, автографів, фотографій. Усе це створює неймовірне відчуття «ефекту присутності» читача поряд з митцями, про яких іде мова. З іншого боку, репортажний акцент, наявність у книзі великої кількості різноманітних «документів часу», дає змогу говорити про літературне життя Долинщини у фактах.
Замість підсумку, дозволю собі подати кілька нотаток до порушеного ще на початку огляду питання – літературного життя на периферії.
1. Живий інтерес до того, що навколо нас, письменників, – це одна з рушійних сил розвитку. Передусім, нашого власного розвитку. Відсутність здатності до елементарного співпереживання, що полягає бодай в інтересі до творчості своїх колег, істотно уповільнює процес відкриття нових імен, нових талантів.
2. Уміння проявити інтерес до ближнього, відкрити чужий потенціал – це ознака чогось значно важливішого і значно більшого за талант. У кінці книги подано уривки зі щоденника А. Корінь, які промовисто характеризують 90-ті роки ХХ сторіччя як економічно скрутний і духовно нестабільний час – час, у якому творили більшість митців, про яких йде мова у виданні, й час, коли авторки працювали над створенням «Долинської галактики». Однак, книгу було створено й видано, що тільки підтверджує думку класика: за будь-яких умов варто прагнути до збереження духовних цінностей.
3. Література не існує без критики. Письменництво без критики – це, у кращому випадку, справа суб’єктивна, що допомагає пропагувати кожному власну естетику гедонізму. І не завжди з урахуванням етичного компонента.
4. Хроніка літературного життя у районі – це частинка літературного процесу України. Про це свідчить книга «Долинська галактика», бо кожна особистість з її сторінок – то самобутній всесвіт.
м. Кіровоград.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!