Володимир Білобровець. «Московите злий, паскудний…»

276

Московите злий, паскудний, –

Шипить з пащі піна,

Не сичи, не гавкай дурно –

Не твоя Вкраїна!

Висмоктав до краплі, враже,

Висотав до нитки,

Накапостив чортів “брате” –

Маєм лише збитки!

Заліпить би кізяками

Чорного ротяку,

Змастить віхтя у гірчиці

Та запхать у сраку,

Але ми тебе, бісино,

На горло скараєм!

Україна все ж воскресне –

Святе не вмирає!

(Володимир Білобровець. Житомир. 199003.2022.)

 

***

 

Струмочок наплакав річку,

а річка наплакала море.

Та море до того байдуже –

не знає, що створене з горя,

не знає море солоне,

що сльози гіркії лились,

щоб “парус білів самотній”

і… москалі топились.

(Володимир Білобровець. Житомир.18.03.2002)

 

***

 

         МОЛОХ

Монголо-дикий,

в ерзянських постолах –

Молох великий,

великий Молох.

 

Ізжер неситий

голодних і кволих –

Молох великий,

великий Молох.

 

Не визнав загиблих

в пекельних колах –

Молох великий,

великий Молох.

 

Він ще живий,

ще бере на сполох –

Молох великий,

російський Молох.

(Володимир Білобровець. Житомир. 22.11.2008)

 

***

 

“Вертайсь росою”.

(В. Шкляр Чорний ворон)

Вертайсь росою, моя доле,

духмяном терпким степотрав’я,

вертайсь у впите кров’ю поле,

де смерть і сіяв і шукав я.

 

Вертайсь росою, моя доле,

скропи цю землю неживую,

заворожи, щоби ніколи

ніхто не ґвалтував святую.

 

Вертайсь росою, моя доле,

умий потомленії очі,

загой той гнів, що в серці коле,

і покидать його не хоче.

 

Вертайсь росою, моя доле,

вертайсь у грімну Україну

без стогону, журби і болю,

без сліз і гіркоти полину.

(Володимир Білобровець. Житомир. 24.08.2010)

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!