Московите злий, паскудний, –
Шипить з пащі піна,
Не сичи, не гавкай дурно –
Не твоя Вкраїна!
Висмоктав до краплі, враже,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Висотав до нитки,
Накапостив чортів “брате” –
Маєм лише збитки!
Заліпить би кізяками
Чорного ротяку,
Змастить віхтя у гірчиці
Та запхать у сраку,
Але ми тебе, бісино,
На горло скараєм!
Україна все ж воскресне –
Святе не вмирає!
(Володимир Білобровець. Житомир. 1990–03.2022.)
***
Струмочок наплакав річку,
а річка наплакала море.
Та море до того байдуже –
не знає, що створене з горя,
не знає море солоне,
що сльози гіркії лились,
щоб “парус білів самотній”
і… москалі топились.
(Володимир Білобровець. Житомир.18.03.2002)
***
МОЛОХ
Монголо-дикий,
в ерзянських постолах –
Молох великий,
великий Молох.
Ізжер неситий
голодних і кволих –
Молох великий,
великий Молох.
Не визнав загиблих
в пекельних колах –
Молох великий,
великий Молох.
Він ще живий,
ще бере на сполох –
Молох великий,
російський Молох.
(Володимир Білобровець. Житомир. 22.11.2008)
***
“Вертайсь росою”.
(В. Шкляр “Чорний ворон”)
Вертайсь росою, моя доле,
духмяном терпким степотрав’я,
вертайсь у впите кров’ю поле,
де смерть і сіяв і шукав я.
Вертайсь росою, моя доле,
скропи цю землю неживую,
заворожи, щоби ніколи
ніхто не ґвалтував святую.
Вертайсь росою, моя доле,
умий потомленії очі,
загой той гнів, що в серці коле,
і покидать його не хоче.
Вертайсь росою, моя доле,
вертайсь у грімну Україну
без стогону, журби і болю,
без сліз і гіркоти полину.
(Володимир Білобровець. Житомир. 24.08.2010)