Вікторія Кравченко. «Будь світанням – мирним і легким»

225

ВЕСНОЮ…

 

Розкажи про кохання до мами,

Як співають воєнні театри

І грозою, і градом, й дощем.

То нехай прийде мир наш весною,

Очаруєш зорею ясною –

І настане поезія днем!

 

Я тебе одарую натхненням

І поцілю в уста достеменно!

Хай написані будуть всі вірші – це мир!

Доторкайся весною живою,

Я стою поряд з небом, з тобою!

Та світами і Сонцем мене обійми!

 

Як писалися вірші і зорі,

І горіли стежки неповторні

Не у крові, а в маках праліта, верни

Ти натхнення, що бачити прагне

Почуттями світання кохане,

Бо позбавлене битви світання весни.

 

Зачаруй ти мене небесами,

Тільки зорі небесні звучали

І молились вони за Вкраїну, й ріки

Все шептали спокійно і мирно,

Щоб розквітла чудова калина,

Щоб збулися прекрасні всі сни.

 

Буду вічність з тобою я поряд,

І нехай почуття нам говорять:

Як зірвати цілунок із вуст,

Щоби знов цілувати кохану,

А не бути від битви ледь п’яним,

Та вторити молитву живу!

 

Україно, моя Україно,

Хай співають пташками долини,

Хай вітрець ще тепло принесе,

Як торкнешся крилами до неба,

І повіриш в світанків потребу –

Дарувати добробут сердець.

 

27.02.2022.

 

ЗІРКАМИ ЛЮБИТИ

 

Як розквіте у квітах долина,

Як прокинеться Сонце квітуче…

І небесна поезія сині

Ще здійметься під хмарами в кручах.

 

Я тобі подарую натхнення

Говорити так щиро й відверто,

Щоб писалися вірші – прикмета:

Цілувати зірки достеменно,

 

Бо у них – слава наших героїв,

Очі зір – променяться, як предки.

Почуття є такі неповторні,

Я бажаю вбачати: тепер ти

 

Ще розкриєш білесенькі крила,

Ніби ангел – здолаєш неприязнь,

А поезія – тепла і різна –

До небес золотих говорила!

 

Хай розквітнуть червоні тюльпани,

І тюльпани тобі подарує

Мирна дівчина, та не зів’яне,

У тобі, мій герою, дарунок

 

Батьківщини – від мами та батька:

Це сміливим бути і відважним!

І нехай повернеться вчорашнє,

Знову мирною буде в нас казка.

 

27.02.2022.

 

ПОЧУТТЯ НАТХНЕННЯ

 

Знову мирною буде природа,

Я її одарую зірками,

Я тобі принесу вже сьогодні

Почуття, що нам Музи зіткали.

 

То мені говоритиме злива

І писатися будуть в нас вірші,

А вони, як душа є ранима,

А натхнення несеться скоріше.

 

Я її одарую серцями

Золотими, хоробрими – також!

І словами дві долі кричали,

Що вдягнулись стежини всі в маки,

 

І червоними стали стежини,

Ніби предки прокинулись нині:

І стоять вони всі за Вкраїну,

За вкраїнських і доню, і сина!

 

То нехай заспіває пташина –

Буде травень, де небо є мирне,

До посіємо поле ми нині

І розквітне щемливо калина.

 

Де не будемо знати ми битви,

Зброю змінимо на поцілунки,

Буде довго душа говорити

І вчуватися буде відлуння:

 

«Так прекрасні є дружні стосунки…

Так яскраве поезії світло!».

 

27.02.2022.

 

МРІЯ

 

Щоб світання мені говорило:

Так прекрасно любити навіки,

Дарувати поезії крила

І гарячі жовтаві нагідки.

 

То нагідка проснеться весною

І розкаже: «Нема ворожнечі!».

Моє серце є поряд з тобою,

Мужній воїне мрій безкінечних!

 

Щоби мріялось знову весною,

Щоби лютий полишив лиш спогад,

І наш березень Сонцем й вербою

Заспівав: «Так, вона – переможна!

 

Україна, красива долина,

Там, де озеро, витік Інгулу,

Подарує життя – й знову вільна,

А вітрець небесами подує.

 

Щоб любити, любити, любити –

І вершити надію серцями!».

Ти  – моя, як поезія світла,

А думки – як метеликів цятки.

 

Щоб співали зірками-степами

Дивні квіти – жовтаві сокирки,

Ми тобі цвіт буття дарували,

Україно, поезію зірки.

 

28.02.2022.

 

ДО ЩАСТЯ

 

Небо стане натхненням співочим,

А життя – то поезії квіти,

Я дивитимусь вічності в очі,

Прагну з нею я теж говорити:

 

«Забери всі незгоди і війни!

І нехай в серці доля розквітне

Почуттями ясної калини

І малюнками мирних всіх діток.

 

І нехай вже не буде гіркого:

Ні ненависті, ні ворожнечі!

Хай співає божественне Слово

І дарує поеми безпечні!

 

Щоб повірити в силу Вітчизни!

І любити її нам навіки.

Незалежними бути нам нині!

Стати небом, поезії світлом».

 

Довго, вічносте, щастя просила,

Щоб всміхалося душі безсмертя!

І безсмертним ще стали і тіло,

І сердечко! Відчую тепер я,

 

Як пишається доля держави,

Що сини і доньки не здаються!

Хай напишемо нові скрижалі:

Де є мир, де сердечка заб’ються

 

В грудях сильно, повіривши вдачі:

Хай співає мені Батьківщина

Небесами! Слова всі найкращі –

Дарувати світанки їй мирні.

 

28.02.2022.

 

ПІСНІ ДОЛІ

 

Я бажаю бачити світання –

І писати вірші до життя поезій…

Щоби доля усміхнулась гарно,

А слова її – були такі бентежні.

 

Щоби ти повірила, Вкраїно,

У весну – у пролісках та квітах білих.

І була така безпечна й сильна

І несла роки ясні завжди людині.

 

Я вбачаю небо, та не синє,

А хмаристе, дивне, молоком сповите.

Прагну я – любити всю родину,

Стану Сонцем, променистим віщим світлом.

 

І нехай торкнешся до природи

Стягом нашим – українським, синьо-жовтим,

Прапор наш звеличує народи!

І прохає небо: «Сонце, де ти ходиш?

 

Так поглянь на нашу Україну!

Подаруй промінчик щирий в наше серце…».

Я до тебе небесами лину,

І землею я ступаю до озерця.

 

Там озерце гляне прямо в очі!

Прагну я любити небо березневе

У хмаринах білих, мій світоче,

Хай розквітнуть в мирні дні усі дерева.

 

01.03.2022.

 

ДО НЕБЕС

 

І ясніє небо у очах –

Мирне, мирне, як любов моя гаряча…

І нехай здійметься миру час –

Й помилки усіх держав пробачить, краще –

 

Це писати вірші до небес –

Небо світле – долі, щастя України…

А слова – це перемога й честь!

Як сплелися всі верлібри воєдино…

 

Й білі вірші – стали почуттям!

Матінко єдина, ти така прекрасна!

Я твоє – нескорене дитя!

Ти – моє світання, Сонце, квітка, щастя!

 

Україно, знаєш, що вогонь

Всіх сердець – це купина незгасна, вдасться

Миром побороти прикрий сон,

Щоби на землі моїй розквітли рясти,

 

Щоби ворог рясти не топтав,

Й ми любили весну, весну – й літо світле!

Бо натхнення – віще почуття,

Щоб бажає вітром також гомоніти…

 

Як писались вірші і казки,

А роман – події всі переінакшить.

Будь світанням – мирним і легким

І нехай співає перемога наша…

 

05.03.2022.

 

ЩАСТЯ ВЕСНИ

 

Стаєш світанням і стаєш квітками,

Коли написані всі долі вірші,

Але не списана любов моя.

Огорну небо білими руками,

Нехай бруньки нестимуть знову вишні –

І мирною в нас буде вся земля.

 

Радій мені, поезіє невпинна!

Нехай душа – це квіти світлоокі,

Коли проснеться пролісок малий

В такі красиві й мирні всі години!

І будуть вірші вже нові і спокій

За щастя міста, за любов в селі.

 

Бажаю я зустріти рідні села,

Торкнутись до земельки весняної,

Ступити босими ногами теж

На трави соковиті… Щоб веселка

Зраділа, небо, поряд із тобою –

Квітує Сонце, як душа, святе.

 

Нехай проснеться у душі – світанок!

Нехай озветься доля, доля, доля…

Що будемо, як раніш, вільні ми.

Бо незалежність – це відвага рання!

Бо незалежність – сонячна, раптова.

Її відчути у серцях могли.

 

Якщо спитати про весну цікаву:

Чи буде Сонце освящати жваво

Своїм коханням весь блакитний світ?

Нехай розквітнуть квітнем рідні трави,

Нехай вернуться з вирію журавлі:

До перемоги! А волосся – мідь…

 

Волосся – мідь: моєї України,

Вона красива, як земля – єдина,

Її любити – почуття молить:

Нехай впаде з очей мала краплина

Від щастя! Що змогла уся родина

Здолати недруга – й вернути мир.

 

07.03.2022.

 

СОНЦЕ ВБАЧАТИ

 

Світання гріє почуття, колись

Бажала ти зірвати неба хист,

Моя Вкраїно, почуттями линеш…

Якщо зірками всі світи сплелись,

Мене манила досконала вись,

Дарунок неба – Сонце, гімн калини.

 

Спитаєш? Так навіки полюби,

Вбачати Сонце золоте якби,

Вершити квітку небесами нині…

Чому ж вона повірить у степи,

Зростати прагне де ліси й дуби?

Мені повіриш, мрійна Батьківщино!

 

Якщо відчути небо, що горить

Промінням вперто – так красивий світ,

Поезій мрія – ніжна і невпинна!

Мене привабить цвітом краєвид,

Хмарини линуть, та прекрасна мить,

Якій даруєш Всесвіт й щастям линеш!

 

Можливо, я прекрасна, як любов,

Її утілення – красивий Бог,

Моє натхнення – це душевність сині

Небес крилатих, білий голубок

Полине раптом: безліч є думок,

Як спити вічність знову по краплині.

 

Якщо відчути, а коли нести

Надію першу й в зорях розцвісти,

Коли минає спротив й поєдинок,

Не треба воєн! Миру висоти

Та перемоги нашої весни!

Бо головне, що кожен з нас – людина!

 

Бо головне – любити кожен час,

Писати до небес: горить свіча,

А ти мене, природо, полюбила!

Як може полюбити небо нас,

Як можеш одягнутись в силу чар!

Співай мені, обрамив спину в крила.

 

26.03.2022.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!