ВЕСНОЮ…
Розкажи про кохання до мами,
Як співають воєнні театри
І грозою, і градом, й дощем.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
То нехай прийде мир наш весною,
Очаруєш зорею ясною –
І настане поезія днем!
Я тебе одарую натхненням
І поцілю в уста достеменно!
Хай написані будуть всі вірші – це мир!
Доторкайся весною живою,
Я стою поряд з небом, з тобою!
Та світами і Сонцем мене обійми!
Як писалися вірші і зорі,
І горіли стежки неповторні
Не у крові, а в маках праліта, верни
Ти натхнення, що бачити прагне
Почуттями світання кохане,
Бо позбавлене битви світання весни.
Зачаруй ти мене небесами,
Тільки зорі небесні звучали
І молились вони за Вкраїну, й ріки
Все шептали спокійно і мирно,
Щоб розквітла чудова калина,
Щоб збулися прекрасні всі сни.
Буду вічність з тобою я поряд,
І нехай почуття нам говорять:
Як зірвати цілунок із вуст,
Щоби знов цілувати кохану,
А не бути від битви ледь п’яним,
Та вторити молитву живу!
Україно, моя Україно,
Хай співають пташками долини,
Хай вітрець ще тепло принесе,
Як торкнешся крилами до неба,
І повіриш в світанків потребу –
Дарувати добробут сердець.
27.02.2022.
ЗІРКАМИ ЛЮБИТИ
Як розквіте у квітах долина,
Як прокинеться Сонце квітуче…
І небесна поезія сині
Ще здійметься під хмарами в кручах.
Я тобі подарую натхнення
Говорити так щиро й відверто,
Щоб писалися вірші – прикмета:
Цілувати зірки достеменно,
Бо у них – слава наших героїв,
Очі зір – променяться, як предки.
Почуття є такі неповторні,
Я бажаю вбачати: тепер ти
Ще розкриєш білесенькі крила,
Ніби ангел – здолаєш неприязнь,
А поезія – тепла і різна –
До небес золотих говорила!
Хай розквітнуть червоні тюльпани,
І тюльпани тобі подарує
Мирна дівчина, та не зів’яне,
У тобі, мій герою, дарунок
Батьківщини – від мами та батька:
Це сміливим бути і відважним!
І нехай повернеться вчорашнє,
Знову мирною буде в нас казка.
27.02.2022.
ПОЧУТТЯ НАТХНЕННЯ
Знову мирною буде природа,
Я її одарую зірками,
Я тобі принесу вже сьогодні
Почуття, що нам Музи зіткали.
То мені говоритиме злива
І писатися будуть в нас вірші,
А вони, як душа є ранима,
А натхнення несеться скоріше.
Я її одарую серцями
Золотими, хоробрими – також!
І словами дві долі кричали,
Що вдягнулись стежини всі в маки,
І червоними стали стежини,
Ніби предки прокинулись нині:
І стоять вони всі за Вкраїну,
За вкраїнських і доню, і сина!
То нехай заспіває пташина –
Буде травень, де небо є мирне,
До посіємо поле ми нині
І розквітне щемливо калина.
Де не будемо знати ми битви,
Зброю змінимо на поцілунки,
Буде довго душа говорити
І вчуватися буде відлуння:
«Так прекрасні є дружні стосунки…
Так яскраве поезії світло!».
27.02.2022.
МРІЯ
Щоб світання мені говорило:
Так прекрасно любити навіки,
Дарувати поезії крила
І гарячі жовтаві нагідки.
То нагідка проснеться весною
І розкаже: «Нема ворожнечі!».
Моє серце є поряд з тобою,
Мужній воїне мрій безкінечних!
Щоби мріялось знову весною,
Щоби лютий полишив лиш спогад,
І наш березень Сонцем й вербою
Заспівав: «Так, вона – переможна!
Україна, красива долина,
Там, де озеро, витік Інгулу,
Подарує життя – й знову вільна,
А вітрець небесами подує.
Щоб любити, любити, любити –
І вершити надію серцями!».
Ти – моя, як поезія світла,
А думки – як метеликів цятки.
Щоб співали зірками-степами
Дивні квіти – жовтаві сокирки,
Ми тобі цвіт буття дарували,
Україно, поезію зірки.
28.02.2022.
ДО ЩАСТЯ
Небо стане натхненням співочим,
А життя – то поезії квіти,
Я дивитимусь вічності в очі,
Прагну з нею я теж говорити:
«Забери всі незгоди і війни!
І нехай в серці доля розквітне
Почуттями ясної калини
І малюнками мирних всіх діток.
І нехай вже не буде гіркого:
Ні ненависті, ні ворожнечі!
Хай співає божественне Слово
І дарує поеми безпечні!
Щоб повірити в силу Вітчизни!
І любити її нам навіки.
Незалежними бути нам нині!
Стати небом, поезії світлом».
Довго, вічносте, щастя просила,
Щоб всміхалося душі безсмертя!
І безсмертним ще стали і тіло,
І сердечко! Відчую тепер я,
Як пишається доля держави,
Що сини і доньки не здаються!
Хай напишемо нові скрижалі:
Де є мир, де сердечка заб’ються
В грудях сильно, повіривши вдачі:
Хай співає мені Батьківщина
Небесами! Слова всі найкращі –
Дарувати світанки їй мирні.
28.02.2022.
ПІСНІ ДОЛІ
Я бажаю бачити світання –
І писати вірші до життя поезій…
Щоби доля усміхнулась гарно,
А слова її – були такі бентежні.
Щоби ти повірила, Вкраїно,
У весну – у пролісках та квітах білих.
І була така безпечна й сильна
І несла роки ясні завжди людині.
Я вбачаю небо, та не синє,
А хмаристе, дивне, молоком сповите.
Прагну я – любити всю родину,
Стану Сонцем, променистим віщим світлом.
І нехай торкнешся до природи
Стягом нашим – українським, синьо-жовтим,
Прапор наш звеличує народи!
І прохає небо: «Сонце, де ти ходиш?
Так поглянь на нашу Україну!
Подаруй промінчик щирий в наше серце…».
Я до тебе небесами лину,
І землею я ступаю до озерця.
Там озерце гляне прямо в очі!
Прагну я любити небо березневе
У хмаринах білих, мій світоче,
Хай розквітнуть в мирні дні усі дерева.
01.03.2022.
ДО НЕБЕС
І ясніє небо у очах –
Мирне, мирне, як любов моя гаряча…
І нехай здійметься миру час –
Й помилки усіх держав пробачить, краще –
Це писати вірші до небес –
Небо світле – долі, щастя України…
А слова – це перемога й честь!
Як сплелися всі верлібри воєдино…
Й білі вірші – стали почуттям!
Матінко єдина, ти така прекрасна!
Я твоє – нескорене дитя!
Ти – моє світання, Сонце, квітка, щастя!
Україно, знаєш, що вогонь
Всіх сердець – це купина незгасна, вдасться
Миром побороти прикрий сон,
Щоби на землі моїй розквітли рясти,
Щоби ворог рясти не топтав,
Й ми любили весну, весну – й літо світле!
Бо натхнення – віще почуття,
Щоб бажає вітром також гомоніти…
Як писались вірші і казки,
А роман – події всі переінакшить.
Будь світанням – мирним і легким
І нехай співає перемога наша…
05.03.2022.
ЩАСТЯ ВЕСНИ
Стаєш світанням і стаєш квітками,
Коли написані всі долі вірші,
Але не списана любов моя.
Огорну небо білими руками,
Нехай бруньки нестимуть знову вишні –
І мирною в нас буде вся земля.
Радій мені, поезіє невпинна!
Нехай душа – це квіти світлоокі,
Коли проснеться пролісок малий
В такі красиві й мирні всі години!
І будуть вірші вже нові і спокій
За щастя міста, за любов в селі.
Бажаю я зустріти рідні села,
Торкнутись до земельки весняної,
Ступити босими ногами теж
На трави соковиті… Щоб веселка
Зраділа, небо, поряд із тобою –
Квітує Сонце, як душа, святе.
Нехай проснеться у душі – світанок!
Нехай озветься доля, доля, доля…
Що будемо, як раніш, вільні ми.
Бо незалежність – це відвага рання!
Бо незалежність – сонячна, раптова.
Її відчути у серцях могли.
Якщо спитати про весну цікаву:
Чи буде Сонце освящати жваво
Своїм коханням весь блакитний світ?
Нехай розквітнуть квітнем рідні трави,
Нехай вернуться з вирію журавлі:
До перемоги! А волосся – мідь…
Волосся – мідь: моєї України,
Вона красива, як земля – єдина,
Її любити – почуття молить:
Нехай впаде з очей мала краплина
Від щастя! Що змогла уся родина
Здолати недруга – й вернути мир.
07.03.2022.
СОНЦЕ ВБАЧАТИ
Світання гріє почуття, колись
Бажала ти зірвати неба хист,
Моя Вкраїно, почуттями линеш…
Якщо зірками всі світи сплелись,
Мене манила досконала вись,
Дарунок неба – Сонце, гімн калини.
Спитаєш? Так навіки полюби,
Вбачати Сонце золоте якби,
Вершити квітку небесами нині…
Чому ж вона повірить у степи,
Зростати прагне де ліси й дуби?
Мені повіриш, мрійна Батьківщино!
Якщо відчути небо, що горить
Промінням вперто – так красивий світ,
Поезій мрія – ніжна і невпинна!
Мене привабить цвітом краєвид,
Хмарини линуть, та прекрасна мить,
Якій даруєш Всесвіт й щастям линеш!
Можливо, я прекрасна, як любов,
Її утілення – красивий Бог,
Моє натхнення – це душевність сині
Небес крилатих, білий голубок
Полине раптом: безліч є думок,
Як спити вічність знову по краплині.
Якщо відчути, а коли нести
Надію першу й в зорях розцвісти,
Коли минає спротив й поєдинок,
Не треба воєн! Миру висоти
Та перемоги нашої весни!
Бо головне, що кожен з нас – людина!
Бо головне – любити кожен час,
Писати до небес: горить свіча,
А ти мене, природо, полюбила!
Як може полюбити небо нас,
Як можеш одягнутись в силу чар!
Співай мені, обрамив спину в крила.
26.03.2022.