Василь Левицький. «Подаруй росіянину смерть!»

253

***

 

Подаруй росіянину смерть –

Він за нею іде в Україну!

Так, шкода для таких й насінини,

Та для нього смерть – перша з потреб.

 

Подаруй росіянину смерть –

Більш за секс, більш за все – як же палко (!)

Її любить в роздовбаних танках,

Без горючки, з дрючком в неї пре.

 

Подаруй росіянину смерть:

Хоч від вибуху, хоч і від кулі,

Як «бояришнікові» пілюлі,

Від руки Українця смерть – мед.

 

Подаруй росіянину смерть –

Хоч від стресу, а хоч і від страху

(Ні – від страху він чинить негарно:

Хтось лиш: «пердь!» – але більшість всмерть сре…).

 

Подаруй росіянину смерть,

Бо смердітиме тут він ще довго

І благатиме в нас, як у Бога,

Щоб сховали ми їх всіх у твердь.

 

Хоч лікбезом їх били ми вщерть,

Росіяни кульгають наївно,

Як на прощу, спішать в Україну…

Подаруй росіянину смерть!

 

Нема росії

 

Німа росія, мов пустеля, –

Лиш долина мовчань луна,

В якій крізь подих вже затерплий

Царює вміло Сатана.

 

Нема росії – лиш пустеля:

Долина мук, долина зла,

Яку для світу треба стерти,

Щоб в нім Людина розцвіла.

 

***

Коли цей світ втрачає вже себе,

тоді ти в нім лишаєшся, мов привид:

вся в обіцянках, та гарантій – без,

до куль ворожих наскрізно відкрита.

 

Коли цей світ вбиває вже себе,

і ти – його буття єдиний привід,

що змушено, хоч навіть зброї без,

Собою небо все від бомб закриєш.

 

Коли цей світ ховає вже себе,

тоді ти в нім – останній подих віри,

яким Одна з розстріляних небес

цей мертвий світ собою відігрієш…

 

***

Лайна кавалок біснував землею:

«Я вмажу всіх вас ядерним єлеєм!» –

гарчав, докіль не трапив на чорнозем:

«Хоч ти – найбільший шмат, Край переможе!

Бо в ньому всі навічно зшиті кров’ю».

Кавалок задихнувся всмерть собою –

і з нього повтікали всі комахи…

Й нема кавалку вже на жодній мапі.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!