Валерій Власюк. «Тримаймо слово гостре, мов багнет!»

*

Тримаймо слово гостре, мов багнет!

Щоб цілило у саме серце ката.

Щоб наша мова – ніби кулемет

Орду московську змусила тікати

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Геть з України! Кляті москалі –

В болото зі своїми личаками!

Хіба вам мало власної землі,

Що й Неньку-Русь шматуєте зубами?

Ще в горлі стане… Буде шана вам.

Ще кине тричі кожен вам на груди.

А ми збудуємо тут свій величний храм,

Де супостата і врага уже не буде!

 

*

Хоча й у нас єдиний Бог –

Триклятий ти, москалю, бо

Як завше, у тяжку хвилину

Терзав на шмаття Україну.

І марне слово: друже, брате,

Бо супостата не вблагати.

Він все-одно на ласе лізе.

Лише розпеченим залізом

Його можливо зупинити

В його Московії немитій!

 

*

Колись тут гриміла Велика війна.

Прожито й забуто багато.

Тепер свій на сході оскал сатана

Показує нашим солдатам.

 

Гарячими стали вкраїнські степи.

Зловісно горять терикони.

Здавалось так легко спалити мости…

Чому ж кровоточать ікони?

 

Зітхаючи міна чорнозем гризе.

За лічені метри – окопи.

У груди, у серце – кривавим ножем

Тоді, коли гинуть «укропи»!

 

А зорі – у небі! Не зорі – вогні.

Гармати, немов телескопи?

Воскресне Вкраїна у дивній війні,

Коли переможуть «укропи».

 

 

Прокляті (акровірш)

 

Пекло чекає на вас.

Росіє, готуй домовини.

Орків жене Донбас,

Косить із «Джевелінів».

Ляжете у полях.

Явна усім засторога!

Тут посилають нах…

І саме туди вам дорога.

 

 м.Черкаси