Валерій Власюк. «І, здавалося, ніч гряде…»

306

БАЙРАКТАРИМО

 

Що ви, хлопці, в полі робите?

Може о́рете, чи скоро́дите?

Ні! Не час нам ще – байрактаримо.

Ще по ворогу дружно вдаримо.

 

Ми «Вербою» їх, «Джавелінами»…

І накриємо зверху мінами.

Як піде москаль к біса матері,

Ось і вийдемо ми орать тоді!

 

 

***

Війну розпочали не ми.

Не ми, москалю, клятий враже!

Ти, краще, душу йди відмий.

Вона тоді тобі підкаже

Про всі твої гріхи лихі.

Чи стане їх тоді відмити?

Чи стане в світі тих стихій,

Щоб твоє пекло спопелити?

 

***

Небо падало в річку Стікс

Крапля за краплею з весел Харона.

Знову чийсь відміряли вік

Срібні обо́ли у дранті хітона.

 

Гасли зорі у небесах.

Мов Гефест в підземеллі гупав.

Наскрізь порохом весь пропах,

Жив нескорений Маріуполь!

 

І, здавалося, ніч гряде…

І ламаються стріли Феба…

До кривавиці руки здер

Воїн, все ж таки, втримав НЕБО!

 

 

 

БУЧА

 

Буча бреде босоніж…

Б’є біснуватий бандит.

Бачите беззаконня?

Будемо банду бить!

 

Беркутом – «Байрактари».

Бійся безбожний бурят,

Бо Батьківщини барви

Бог береже! Благодать!

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!