Тетяна Левицька. «Закрийте небо»

394

ЗАКРИЙТЕ НЕБО

 

Кіптява чорна, холодна зима,

Заполонили блакитну безмежність,

Вся Україна хоробро сама

Бореться з ворогом за незалежність.

 

Харків, Херсон, Маріуполь, Ірпінь,

Суми, Житомир, Чернігів і Буча —

Гідно стоять люди трьох поколінь

За злотоверху столицю на кручах.

 

Правду болючу і мир на землі,

Гнізда лелечі, надію крилату!

Запам’ятайте, раби-москалі,

Знищити волю не здатні гармати!

 

Умань і Вінниця, Ужгород, Львів,

Села квітучі від краю до краю

Путінських нелюдів, вбивць, холуїв,

П’яну Росію в церквах проклинають!

 

Непереможні, святий заповіт

Вражою кулею вам не пробити!

Янголи зможуть, здивується світ,

Над Україною небо закрити!!!

 

 

 

БІЖЕНЦІ

 

— Куди ж ми тікаємо, мамо? —Війна!

Ворожа навала ген суне з Росії.

Гостомель в облозі, жахний сатана

Вже заволодіти всім світом воліє.

 

— І нашим будинком, і сонечком, ма…?

Дитячим садочком і Мурчиком нашим? —

Ти міцно тримай його, любий, тримай.

Ми не віддамо навіть котика Раші!

 

— А, що у Росії немає землі?

Й тому нападає на інших війною?

— Усе в неї є, та немає душі,

Такої, мій синку, як в нас із тобою!

 

 

 

СЛЬОЗИ СВІТУ

 

Переймається Європа,

НАТО — співчуває,

Жде смертельного потопу

Упиряків зграя.

 

Б’ються воїни хоробрі

В повені пожежній.

Кісткою для Раші в горлі

Наша незалежність.

 

Замість того, щоб нам дати

Рятувальну зброю.

Щоб не лізли супостати

Чорною ордою,

 

Проливає дружно сльози

Світ достатку й миру.

Не зважаєм на прогнози —

Гостримо сокиру!

 

Розкололось небо навпіл

Від ракет жахливих.

Воскресають там, де святість

І де є могили.

 

Тож відродимося з праху

Лютої завії!

Вже готує всесвіт плаху

Путінській Росії!

 

 

А ПО ТОЙ БІК ВІЙНИ…

 

(Присвячується Маріуполю)

 

А по той бік війни —

На краєчку зими

Пробивалися проліски сині.

І пастельна блакить

Золоту ткала нить

На гаптовану сукню Вкраїні.

 

А по той бік гармат —

Світлом врунився сад,

Повертались у гнізда пташата.

Оживала земля,

На поля вистеля

Домоткані хустини картаті.

 

А по той бік ракет —

Вірш натхненний поет

На папері виводив старанно.

І пливла тиха ніч

Білим хмарам навстріч

У лавандову димку туману.

 

А по той бік могил

— Віддавали борги

І боролися за незалежність.

Зло виймали з грудей,

Милували дітей,

У колисці плекаючи ніжність.

 

А по цей бік жахіть —

Україна стоїть,

У людській крові —

маківки храмів.

Залишилися ми

На руїнах війни,

Закриваючи небо руками.

 

СЛАВЕНЬ УКРАЇНІ

 

Україно, ти рахманна!

Золотиться сонця скерцо!

Бо надії повний жбанок

День новий несе у серці!

 

І світанки малинові,

І роси сріблясті перли,

Непідкупної любові –

Україна ще не вмерла!

 

Любимо красуню-Матір –

Незалежну, щиру, горду!

Подавіться супостати

Словом нашого народу!

 

Материнську рідну мову

Увібрали з колисанки

І веселку кольорову

й золотих ланів серпанки.

 

На чуже не зазіхаєм,

І своїх скарбів не втратим.

Над бузковим рідним краєм

В’ється синьо-жовтий прапор!

 

Чисте небо і пшениця –

Символ нашої держави.

В пояс хочеться вклониться

Батьківшині величавій!

 

Не здолати правду нашу –

Чорне море, степ, Карпати!

І шляхетну, чисту душу

У кайдани не скувати.

 

День і ніч стоять на варті

Наші доблесні герої!

Українські землі варті

Щастя, миру, супокою.

 

Дружньою стіною станем

Проти сліз, війни, ординців.

Час загоювати рани,

І карати вражих вбивців.

 

Хай звитяжна у родині

Ллється пісня водограєм!

В нашій вільній Україні,

У козацькім славнім краї.

ПЕРЕДЧУТТЯ ПЕРЕМОГИ

 

Зима здалась без бою, капітулювала,

Відчутні у повітрі пахощі весни.

Вже день лопати гострить, копаниці, рала,

В багатті спалює засохлі бур’яни.

 

Брунькує котики, тюльпани розпускає.

Невдовзі заплете віночки у садах,

Розсипле соловей сріблясті ноти гаєм,

В тополі згубить пір’я перелітний птах.

 

За обрієм пастельні проліскові фарби

Змішає із молочними вершками хмар.

Мачинки мурашні у сонечках кульбаби

Збиратимуть на тільця росяний нектар.

 

Проклюнеться зело смарагдово-зелене

Корінням у глибінь, до маківки – стеблом.

Весна вдягне корону, сукню з листя клена,

Містечком пройдеться і затишним селом.

 

І будуть всі радіти цій красі прийдешній,

Що на ріку спускає зоряні човни.

Щасливі, безтурботні, осяйні, безпечні,

Чекаючи на мир у бліндажах війни.

 

 

 

 

ЄДНАЙМОСЯ!

 

Єднаймося у смутку і любові,

Щоб нас не подолали вороги,

Щоб України грона калинові

Не закували в темні ланцюги!

 

Народе — світлий, гідний, роботящий,

Козацький рід твій славиться здавен.

Тож будь у злагоді, достатку, щасті,

На многії літа благословен!

 

Єднаймося, брати по духу й крові,

Стіною станемо на рубежах

За кожну стежку, річку і діброву,

За пелюсток ромашки у житах!

 

Із нами правда, Бог і пісня в серці,

Знамена синьо-жовті й журавлі!

Не болісно за рідну землю вмерти,

Жахливо зрадити своїй землі!

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!