Роман Любарський. «Силу маємо, волю і віру…»

141

Маріуполь… Драматичний театр…

Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!

Це – не сцена із п’єси Шекспіра!

Світ цей мав би здригнутись! Та ні…

Де осиковий кіл для вампіра?

Де всесвітнє «ату!» сатані?..

Він іще посміхається, стерво.

Ще мугикає браві пісні…

Та на нашому боці Мінерва,

З нами правда у цій війні!

Силу маємо, волю і віру.

Перемоги настане час.

Бо тримає кожен сокиру

Для «визвольників» про запас.

Маріуполь… Драматичний театр…

Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!

Це – трагедія… Це – фугас!

Аж здригнувся Тарас межичас…

 

***

 

Є давнє зло – держава Росія…

Є острів маленький, де у звитязі

12 апостолів і месія

Не зрадили нені, землі та присязі.

 

13 героїв не зрадили честі,

Наклали життям у святій боротьбі.

І хвилі на острів накочують чисті,

Доносять їх шепіт, Вкраїно, тобі.

 

Доносять останнє їх лагідне слово

До мами, коханої чи дружини,

Коли посміхалися світанково,

Коли вибухали ракети і міни…

 

Їх праведні душі линуть до Бога.

А ворог нехай тремтить від жаху,

Коли почує біля порога:

«Русский корабль, иди нахуй!»

 

За сльози матусь, що тануть від горя,

Б’ємо ворогів, не знаючи страху.

І знову на хвилях Чорного моря:

«Русский корабль, иди нахуй!»

 

Є давнє зло. На ім’я Росія…

Є острів Зміїний, де у звитязі

12 апостолів і месія

Не зрадили нені, землі та присязі.

 

Аж за Можай!

(Пісня)

 

Наша сила – правда, волею сповита!

Є у нас Хмельницький, є у нас Мамай.

Заженемо, браття, суку московита

Аж за Можай!

 

Приспів:

Наша воля кріпка, ми не ликом шиті.

Любий вороженько, ти на це зважай!

Напоєні кров’ю і росою вмиті

Заженемо аж за Можай!

 

Наша сила – віра, нас шанують в світі.

Допомоги лине гомінкий ручай.

Заженемо, браття, клятих московітів

Аж за Можай!

 

Приспів:

Наша сила – ненька, ми нестримні в люті.

Тож на полі брані зберемо врожай.

Поженемо ворога із-під Крутів

Аж за Можай!

 

***

 

– Ти, з-за порєбріка, миршавий,

Голодний, як бродчяий пес,

Прийшов до нас шукати слави,

Щоб знову «есесер» воскрес?

Стоїть і дивиться під ноги,

Прохає: «Набєрітє маму».

Ба, лексикон який убогий,

В душі – ні сорому, ні сраму.

Його перемолола Буча.

Наляканий, пустий, як діжка.

На язику одне матюччя,

А мама – теж не Білосніжка!

Які ж ви, блядь, «вєлікороси»?

Раби підступні та огидні!

Вам очі спалять наші роси,

Нехай вас обступають злидні!

Не буде вам ні «есесера»,

Не буде путіна-злодюги.

Росія зтане, мов химера,

За пиху, злочини й наруги.

Не буде хворого урода,

Згниє його поганська рать.

А будуть тільки мир і врода

В країні нашій панувать!

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!