Маріуполь… Драматичний театр…
Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!
Це – не сцена із п’єси Шекспіра!
Світ цей мав би здригнутись! Та ні…
Де осиковий кіл для вампіра?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Де всесвітнє «ату!» сатані?..
Він іще посміхається, стерво.
Ще мугикає браві пісні…
Та на нашому боці Мінерва,
З нами правда у цій війні!
Силу маємо, волю і віру.
Перемоги настане час.
Бо тримає кожен сокиру
Для «визвольників» про запас.
Маріуполь… Драматичний театр…
Це не кадр у кіно… Це – не кадр!!!
Це – трагедія… Це – фугас!
Аж здригнувся Тарас межичас…
***
Є давнє зло – держава Росія…
Є острів маленький, де у звитязі
12 апостолів і месія
Не зрадили нені, землі та присязі.
13 героїв не зрадили честі,
Наклали життям у святій боротьбі.
І хвилі на острів накочують чисті,
Доносять їх шепіт, Вкраїно, тобі.
Доносять останнє їх лагідне слово
До мами, коханої чи дружини,
Коли посміхалися світанково,
Коли вибухали ракети і міни…
Їх праведні душі линуть до Бога.
А ворог нехай тремтить від жаху,
Коли почує біля порога:
«Русский корабль, иди нахуй!»
За сльози матусь, що тануть від горя,
Б’ємо ворогів, не знаючи страху.
І знову на хвилях Чорного моря:
«Русский корабль, иди нахуй!»
Є давнє зло. На ім’я Росія…
Є острів Зміїний, де у звитязі
12 апостолів і месія
Не зрадили нені, землі та присязі.
Аж за Можай!
(Пісня)
Наша сила – правда, волею сповита!
Є у нас Хмельницький, є у нас Мамай.
Заженемо, браття, суку московита
Аж за Можай!
Приспів:
Наша воля кріпка, ми не ликом шиті.
Любий вороженько, ти на це зважай!
Напоєні кров’ю і росою вмиті
Заженемо аж за Можай!
Наша сила – віра, нас шанують в світі.
Допомоги лине гомінкий ручай.
Заженемо, браття, клятих московітів
Аж за Можай!
Приспів:
Наша сила – ненька, ми нестримні в люті.
Тож на полі брані зберемо врожай.
Поженемо ворога із-під Крутів
Аж за Можай!
***
– Ти, з-за порєбріка, миршавий,
Голодний, як бродчяий пес,
Прийшов до нас шукати слави,
Щоб знову «есесер» воскрес?
Стоїть і дивиться під ноги,
Прохає: «Набєрітє маму».
Ба, лексикон який убогий,
В душі – ні сорому, ні сраму.
Його перемолола Буча.
Наляканий, пустий, як діжка.
На язику одне матюччя,
А мама – теж не Білосніжка!
Які ж ви, блядь, «вєлікороси»?
Раби підступні та огидні!
Вам очі спалять наші роси,
Нехай вас обступають злидні!
Не буде вам ні «есесера»,
Не буде путіна-злодюги.
Росія зтане, мов химера,
За пиху, злочини й наруги.
Не буде хворого урода,
Згниє його поганська рать.
А будуть тільки мир і врода
В країні нашій панувать!