Павло Кущ. «Високоцинічна і токсична зброя»

221

Так звана «військова операція» РФ в Україні розпочалася і супроводжується потужними атаками брехні, дезінформації та пропаганди.

 Звичайно, цього ніколи не станеться. Чуєте? Ніколи! Ні через рік, ні через сотню літ. Проте стоп… А якщо, переборовши огиду, спробувати заглянути у підступні думки кремлівських ідеологів? Наприклад, як, спритно видаючи бажане за дійсне, вони могли б відзначати свої примарні омріяні успіхи в Україні? Ще один День Перемоги? Та ні… Яка ще перемога, якщо війни, як такої, вони самі он запевняють, взагалі не було і нема. Тоді, може, «День денацифікації»? Чи «День демілітаризації?..» Тьху! Бо, їй-бо, зараз всім жителям держави-агресора, яка є загрозою для них самих і для всього світу, варто побажати насамперед відзначати у найближчому майбутньому День депутінізації. Причому щодня.

А поки брутальне вторгнення військових підрозділів РФ на територію України відразу на кількох напрямках та потужні обстріли і бомбардування українських міст продовжуються у супроводі атак токсичною брехнею. Власне це звична московська стратегія: «високоцинічна» дезінформація залишається однією з головних складових потворної геополітики Кремля. Хіба публічно не брехав всьому світу В.Путін про відсутність російських військ під час анексії Криму? Чи не він, немов мантру, повторював: «іхтамнєт» та «заблукали» стосовно своїх військовослужбовців у ході загарбання частини територій Донбасу? Тому, їй-бо, було б зовсім несподівано і взагалі дивно, аби у Кремлі свій віроломний напад на Україну чітко назвати агресією, а війну війною.

Дива не сталося. По гарячих слідах неодноразових запевнень владної Москви про «навчання» і відсутність намірів використовувати проти України зібрану на кордонах величезну озброєну орду напад на нас таки відбувся. І ворог знову кинув у бій випробувану потужну ідеологічну зброю – брехню. Адже масштабну віроломну агресію лідер Кремля та російська пропаганда підло назвали всього лише вимушеною «спеціальною військовою операцією». А метою жорстокої українсько-російської війни московські мерзотники із безнадійно хворою уявою назвали «демілітаризацію» та «денацифікацію» України. Хоча вже з перших годин і діб війни стало очевидно, що згаданою брехнею Москва приховує свій справжній намір агресії. Тобто підкорення чи взагалі знищення державності України, до якої у геополітичної кремлівської нікчеми давня і міцна навіть не неприязнь, а люта патологічна ненависть.

Всьо нє так, рібята!..

Поінформовані джерела запевняють, що владні росіяни самовпевнено планували провести збройну агресію проти України у максимально короткий строк. Принаймні столичний Київ збиралися загарбати за 2-3 дні. Щонайбільше через тиждень. Це підтверджують як численні перехоплення розмов військових, так і інші ознаки твердої упевненості загарбників у швидкій капітуляції Києва та України в цілому. Серед них і знахідка в одному з гаражів Ірпеня величезних запасів парадної військової форми РФ з медалями тощо, у якій її власники із задертими догори носами хотіли пройти Хрещатиком під час переможного параду.

Проте невдовзі солдатам і офіцерам однієї із «найсильніших», а насправді, як з’ясувалося, найдовших армії, було не до «парадки». Потрапивши під вогонь захисників України, вони, кинувши техніку, розбігалися в різні боки і шукали вже будь-який цивільний одяг, уникаючи зустрічі з бійцями ЗСУ, тероборони. Та й спілкування з місцевими жителями виявилося для них небажаними.

Так. Довжелезні військові колони росіян потрапили під перехресні обстріли ще й завдяки ретельно замаскованим засідкам ЗСУ. Проте, вже не секрет, значно більше загарбники потерпіли внаслідок своєї ж дуже згубної пропагандистської засідки. Бо про що довго і невтомно торочила кремлівська пропаганда? По-перше, про те, що армія РФ настільки потужна, що збройний опір України зможе подолати швидко, переконливо і майже без втрат. По-друге, ТБ, газети та соцмережі міцно вбивали в голову потенційних загарбників улюблений міф Кремля – Україну потенційні вбивці прийдуть визволяти від «нацистів» та «бандерівців», а тому місцеві люди зустрічатимуть їх квітами, хлібом-сіллю, вдячними словами і сльозами щастя.

А насправді токсична кремлівська брехня перетворилася на міну уповільненої дії для самих мокшанських «визволителів». І вона спрацювала, як тільки російська орда вторглася на територію нашої держави. Для великої кількості ворогів вже перші кілометри на українській території перетворилися на неабиякий, даруйте за порівняння, «гарячий тур». Техніку московитів на дорогах почали палили і трощити з повітря, і на землі. І не тільки зразками армійської зброї, а й власноруч виготовленими пляшками із запалювальною сумішшю в руках тероборонців та пересічних жителів міст і сіл, куди припхалися агресивні зайди.

Знищення великої кількості танків, артилерійських систем, літаків та іншої російської «непереможної» зброї, чимало загиблих, поранених, полонених «визволителів», схоже, стало дуже неприємною несподіванкою і навіть шоком для керівників Міноборони РФ та лідера Кремля. Адже «кримський» чи «донбаський» сценарії путінської віроломної геополітики не спрацювали. Навпаки: ЗСУ без жодних вагань відкрили по загарбниках вогонь з усіх наявних видів зброї. А пересічні жителів України все частіше ставали живою стіною на шляху ворожих колон, посилаючи їм лайки і прокльони.

Кремлівські пропагандисти змушені були перевзуватися на ходу. Та про що тепер казати росіянам, якщо хід «операції» із використанням величезних військових ресурсів виявився очевидно провальним? Трохи оговтавшись, у Кремлі змушені були вдатися до наступного ідеологічного маневру-викрутасу: нема війни, нема проблеми. Тобто, аби уникнути небажаних повідомлень з України про чималу кількість загиблих, поранених та знищену військову техніку, у тоталітарній державі взагалі категорично заборонили вживати термін «війна» у розповідях про антиукраїнську збройну агресію. Держдума РФ навіть ухвалила закон, за яким поширення інформації про війну в Україні, котре суперечить баченню цих подій у Кремлі, загрожує покаранням від штрафів до позбавлення волі до 15 років.

Активно заперечуючи важкі бої та великі втрати, кремлівська пропаганда натомість переможних реляцій кинулася повторювати брехню про атаки росіян виключно на українські військові об’єкти та знищення «нацистів» чи «бандерівців». Зрозуміло, дезінформаційні рупори Кремля взагалі не згадують про масові артилерійські обстріли та авіаційні бомбардування житлових кварталів, загибель тисячі мирних людей, серед яких жінки і діти… Цього вже звичного для росіян потворного блюзнірства не цуралося, а показувало приклад і головне кремлівське геополітичне брехло. Зокрема вже напередодні десятого дня загарбницької війни на одній із постановочних зустрічей воно мимохідь бубоніло: «Перше, що зробили – знищили військову інфраструктуру. Не всю, але частково. Склади з озброєнням, боєприпасами, авіацію, системи ППО. Практично цю роботу завершено».

Погодьмося, ця риторика взагалі за межею людяності. Бо воно підло брехало у той час, коли майже весь світ вжахнувся від порушення Кремлем і російсько-фашистськими військами всіх міжнародних прав людини та існуючих норм чи правил ведення війни. І всі притомні люди здригнулися від нелюдської жорстокості російських варварів ХХІ століття стосовно цивільних людей України, яких лідер Кремля начебто кинувся «захищати».

«Операція Z»: zабрехати, zавалити деzою

Російські пропагандисти, виправдовуючи напад на Україну і заперечуючи військові злочини і масові звірячі вбивства цивільних людей, немов і самі оскаженіли. Всю відповідальність за величезні жертви мирних жителів вони ще активніше взялися перекладати на «нацистів» і «бандеровців». Чого тільки вартий приклад із заблокованим окупантами Маріуполем. Тривалий час нещадно бомбардуючи та обстрілюючи місто-герой і місто-мученик, рашисти свідомо блокують гуманітарні коридори і не випускають звідти людей, які вже два тижні виживають там без світла, газу, води та харчування…

А обстріл російськими терористами-нелюдами із потужної зброї міського пологового будинку в Маріуполі, під час якого загинуло троє людей (пізніше померла ще одна жінка з ненародженою дитиною) та 17 були поранені! Причому підлу брехню про свідоме бомбардування(!!!) цього «військового об’єкту» кинулися поширювати не тільки пропагандистські лакеї-«шістки». Виправдати російське звірство, яке вразило світову громадськість, публічно взявся сам міністр закордонних справ РФ С. Лавров. «Це пологовий будинок давно захоплений батальйоном «Азов» та іншими радикалами і там немає пацієнтів чи персоналу», – виголосив він, зрозуміло, уникнувши можливості навести бодай один факт на підтвердження цієї примітивної брехні. Навпаки у цього «дипломата» язик повернувся звинувати самих українців та ще зарубіжні ЗМІ, які розповіли про фашистську путінсько-лавровську «демілітаризацію» України. «Не вперше ми бачимо патетичні вигуки щодо так званих звірств, які чинять російські збройні сили», – аж обурюється ця брехлива істота в людській подобі.

А бомбардування і знищення приміщення Маріупольського драматичного театру, у бомбосховищі якого заховалися місцеві жителі, будинки яких вже розтрощили рашистські виродки! Навіть попри чіткі написи великими літерами ДІТИ на асфальті по обидва боки приміщення не зупинили російського садиста у кабіні літака, який прицільно скинув потужну бомбу на голови жінок і дітей…

Зважаючи на невтішний для Кремля хід збройної агресії, московські пропагандистські полчища поступово кидають у бій за свідомість людей нові риторику та наративи. Наприклад, недавно працівники Центру протидії дезінформації при РНОБ України натрапили на спеціальний посібник окупантів для створення чергових фейків проти всіх нас. Ось кілька головних порад для російських брехунів, які атакують нас звідусіль.

«1. Фейк має бути банальним. Щоб вливати на широку аудиторію, не треба вигадувати щось надприродне. Краще навіть додати трохи абсурду. («Націоналісти розпинають російських дітей»).

  1. Фейк повинен нести потужний меседж і залишати простір для власних фантазій. («Мер – російський шпигун», «Бомж Вася – диверсант»).
  2. Багаторазове повторення. Написане трьома людьми в чаті вже стає істиною, яку ніхто не зможе спростувати.
  3. Фейк має враховувати місцеві особливості. Достовірності йому придає прив’язка до місцевості. «В селі Іванівка російські танки».

«Купуємо віртуальні сім карти, реєструємося в соціальних мережах, заходимо до українських чатів і створюємо геніальні фейки, що посіють паніку і розбрат серед ворогів», – радять автори цієї дезінформаційної інструкції.

До речі, про «геніальні фейки» від росіян. Схоже, у наших недругів на антиукраїнському пропагандистському фронті помітна криза жанру. Бо ведучи брутальну дезінформаційну війну проти Україну, вони знову вдаються до вже багаторазово використаних банальних і примітивних брехень, яким ніхто, окрім росіян у глибинці, давно не вірить. Чим зараз вони «годують» своїх земляків, хронічно залежних від пропаганди? Вже цвілими й гнилими брехнями про «вимушену» агресію проти України. Ще лякають вигадками, про начебто існуючі в нас «секретні лабораторії», «ядерну», «хімічну» чи «бактеріологічну» загрозу від Україну, які навіть переповідати гидко.

На жаль, згадана очевидна банальність брехні досі працює на російську пропаганду, бо немала частина жителів держави-агресора, як і раніше, вірять кремлівському «ящику» та іншим рупорам. І водночас поширювана цинічна брехня знищує самих же росіян. Насамперед тих, кого вона 24 лютого привела до України. Йдеться про загарбників, які на відміну від кремлівської брехні, виявилися не такими живучими, а простими смертними: їх тілами тепер вкриті дороги, руїни, поля чи лісопосадки України. Перший раз вони загинули від української зброї. А ще один раз від тієї ж путінської підлої токсичної пропаганди, яка приховуючи величезні втрати російсько-фашистських військ, торочить про «іхтамнєт». Бо погнавши військових до України на вірну смерть, у Кремлі брехливо заперечують велику кількість загиблих чи полонених загарбників, які власними життями вже заплатити за нелюдську ненависть кремлівського параноїка до України.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!