Павло Кущ. «Ой, летіли…»

338

ДИКІ МУХИ

(На мотив відомої пісні «Ой, летіли дикі гуси»)

 

Ой, летіли дикі мухи!

Диверсійні ескадрильї на Москву!

Бо хто путлера послухав,

Той нагадує сліпу удень сову.

 

Ой, летіли дикі оси!

Високоточні і кусючі для русні!

Ой, втікали zайди босі,

Погубивши зброю й техніку в багні.

 

Ой, летіли в день весняний

Бджоли-кіборги – карателі-лихі!

Пошукай бджоложилет ватяний,

І мерщій мацни штани: чи ще сухі?..

 

Ой, летіли проти ночі

Дресировані й токсичні комарі!

Ой, запухли у тих очі,

Хто загарбники, рашиzти й упирі!

 

Ой, летіли до світання

Ні, не сірі – синьо-жовті горобці!

Ой, зізнаюсь без вагання:

Це закляті й дуже злі бандерівці!

 

Ой, летіли дикі мухи

Через Київ у зелений гай.

А хто путлера послухав,

Якщо ще вцілів, мерщій звідси втікай!

 

СОНЯЧНА  НІЧ

 

За вікном вже вечір синій,

На душі враз щезли тіні.

Бо пора ця – свято з свят,

Немов казка для малят.

Коли наступає ніч,

Геть втекли тривоги з пліч.

Спиш, немов після купелі,

Хоча й сни знов невеселі.

Обстріл! «Гради»! Автомат!..

Жах! Чиясь нога!.. Крик. Мат!

І є «двохсоті»:

двоє хлопців з розвідроти…

Все! Капець! Полон… І кат.

Трохи схожий на людину,

Але ні – це «старший брат»!..

Жахи-сни не дивина,

Коли поруч йде війна.

І хоча дуже болить,

Прокидатись не кортить.

Як чому? Це ж очевидно:

Найстрашніше – мир гібридний.

Коли б’ють не «воріженьки»,

А «свої» й «наші» рідненькі…

Що сховались у вишиванки,

Але ждуть російські танки.

…За вікном знов вечір синій,

Та на душі тривожно нині.

Що, як увірветься в сни навіть не «брат»?

А його лакей-«хохол» і той,

якому лише чорт у пеклі рад!..

 

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!