***
Як роздерта артерія,
Сходить кров’ю земля.
І конає імперія
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
В українських полях.
Ночі, криком розкраяні,
Жахом сповнені дні –
Та імперської слави
Не зосталось й на дні.
Гей, ординський полковнику,
На вітрах перехресть
В сатанинський жертовник
Кинув ти свою честь.
Ти воюєш, ординцю,
З тяжкохворим, старим,
Гатиш по сиротинцю,
Що, Москва – Третій Рим?
І плюгавій нікчемі
Ти продався, мов раб.
Знай, служако системи, –
Тут кормитимеш жаб.
Мирні ми гречкосії,
І не вбивці ми, ні.
Та «Велику Росію»
Все ж утопим в багні.
І осинову палю
Заточив вже Козак,
На тій палі безжальній
Знайде смерть Вурдалак!
***
Холодний березень, холодний…
Й душа замерзла, і природа.
Весняна пташко, де ти, мила,
Що тогоріч гніздечко вила?
А чи повернеш в Україну,
Де смерть, і згарища, й руїни?
Чи мо’, знайшла ти кращу долю?
Лети, мала, я не неволю.
Та все ж чекатиму: ти знай.
Весна розквітне – прилітай.
І знов зов’єш собі гніздечко
Тут, біля дому, недалечко…
Я обіцяю – доживу!
І цю війну перепливу,
Перегризу і перевию,
До Перемоги плаття зшию!
Пташатко миле, прилітай,
У Богом даний рідний край…
***
Ніч України
На сплюндрованих вулицях – ніч.
І лиш вітер тихцем завиває,
Замітаючи пилом узбіч
Меси чорної жатву криваву.
Потойбіччя ступило сюди
І застигло у мертвих зіницях,
По собі Звір залишив сліди-
Він тут був, ночі Князь темнолиций.
Вдвоїв силу свою Сатана
Від безумства і ганьбищ ординських
Ріки крові – лиш чара вина
Для сухих, темних вуст сатанинських.
Він ходив по тих вулицях сам,
Заглядав, мов шакал, в мертві очі,
І горіли над ним небеса,
Пошматовані криком жіночим.
Він спускався у темний підвал,
Хижо скалячи лик чорно-сірий,
І впадав в екзальтований шал
Від нестерпного жаху катівень.
Та найбільше він п’яно радів,
Як вздрівав на тій смертній дорозі
Мертвих, чорних, зґвалтованих дів,
І зітхав у солодкій знемозі…
Та як яро світанок розцвів
Він гайнув у своє підземелля.
День зринав, яскравів, тужавів
І маліло, щезало пекелля.
І як день понад ніччю постав
– осіянно постане Вкраїна
Білу тишу ранкових заграв
Лиш будитиме трель солов’їна.
І лунатиме піснь солов’я,
А не стогін нестерпної муки,
І ярітиме світла зоря
На верхівках гетьманських бунчуків…