Олександр Габович. «Невибіркова пам’ять»

179

Піде в історію війна,

Хоча руйнацій на століття,

І несподівана весна

Покаже знов квітуче віття.

 

Секретності відмінять гриф,

Постануть рани й перемоги,

Але не хочу я, щоб міф

Нам диктував свої вимоги.

 

Спочинуть в спокої бійці –

Їм зобов’язана країна,

Дістануть пензлики митці,

Дістане зрадників провина.

 

Горів і Харків, і Ірпінь,

Херсонські випалили плавні,

А хтось від ницих розумінь

Нам обіцяв шашлик у травні.

 

Проторували їм шляхи,

І ворог вирушив по здобич.

Хай щиро викладуть гріхи

Донецьк, і Київ, і Дрогобич.

 

Хто брав відсотки, хто брехав,

Хто крав, а хто судив безбожно.

Їм в міднім полум’ї заграв

Зіграти праведність не можна.

 

Не спишеться пролита кров

Як прикра писарська банальність.

Той, хто Росію поборов,

Згадає про відповідальність.

 

16 березня 2022 року

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!