Війна іде не вісім – сотні років,
За хибними законами війни.
Країна поруч не дає нам спокій
Улітку, взимку, надто восени.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Суцільна у жахливих вирвах зона,
З чорноземом змішався антрацит,
Де поступово на концерт Кобзона
Росія відправляє дефіцит.
Бурят пішов, Тува пішла з ножами,
Пішли ЗК і найманці на гриль.
Колись охоче баби їх рожали,
А зараз подавай автомобіль.
Кобзон, приймай народ в свої обійми,
Містян, селян або лівійських зайд.
Хтось із боліт, когось взяли у прийми,
Хтось за грошима зазирнув на сайт.
Для всіх є вождь, патрони та гвинтівка
Морквиною попереду платня.
До Йосипа розчавлену голівку
Приноситимуть бовдури щодня.
За що ідуть у пекло, як на свято,
Не знають навіть бонзи у Кремлі.
Снарядами босота розіп’ята
У нашій розчиняється землі.
У Йосипа тепер розкішне лоно,
Позаздрить навіть сивий Авраам.
Жага неспинна, мов закон Кулона,
Веде під скло майбутніх діорам.
ЦАРСТВО КОЩІЯ ТА ЯГИ
Кощія царство і Яги,
Де тлін розсмокчеться не скоро,
Де віртуальні батоги
Змінила смерть за непокору.
Тут кожен винен з пелюшок,
Або в думках, або етнічно,
Тут трунок п’ють на посошок
І йдуть на злочин віковічний.
Кощій – не те, що Мінотавр,
Який малу збирав дещицю.
Немає в цьому царстві прав,
Папірчик тільки для годиться.
У відомстві таємних служб,
В норі, під мухомором штучним,
Яга звивається, як вуж,
Щоб тихе зло лунало гучно.
Тут накопичується сум,
Тут помсти сморід йде з шпарини,
Тут застосовується струм,
Щоби зректися Батьківщини.
Різноманіття у казан
Кладуть для росту ентропії,
Загін фальшивих партизан
Дячки готують і витії.
День перетворюють у ніч,
Переробляють карту світу,
Красу засовують у піч
І радо жлуктять оковиту.
ВИБУХОВИЙ КРАЙ
Окупований край вибухає,
Ніби магма тече через край.
Із ріллі постають Чорнобаї,
Відновляючи втрачений рай.
Чумаки вирушали за сіллю,
А рибалки ловили сомів.
Українське глибоке підпілля
Піднімається в звуках псалмів.
Запалили свічки із заліза,
Бо не можуть терпіти образ,
А чужинець все лізе та лізе,
Як було в цих місцинах не раз.
Смолоскипи, що змінюють колір,
Відбиваються в сивім Дніпрі.
Дух козацький, знайомий до болю,
Мерехтить в піднебеснім шатрі.
І не буде чужинцеві місця,
В пельці вибухне навіть зерно.
Начувайся, завезений вбивця,
Бо насправді ти мертвий давно.