Оксана Коваленко. «Немає місця страху – тільки гніву»

192

***

А навесні не проліски, а прокльони прокльовуються,

Бо зима ще всередині:

Грудень – бо воїни грудьми зупиняють ворога.

Січень – бо Січі дух веде воїнство.

Лютий – бо лють не випаровується

 

 

 

КОЛИСКОВА НА ЧАС ОБСТРІЛУ

 

Не дивись у той бік,

А дивись у цей.

Гради й привиди зникнуть,

Як роса з очей.

Не дивись на танки –

Вони щезнуть вмить,

Як роса на сонці.

Бачиш, зло вже спить.

 

Приспів

Обирай, синок,

Тільки світлий бік.

Обирай вінок із барвінку.

Та не вдасться ворогам бажаний бліцкріг.

Стане ворог квіткою на суглинку.

 

Стане річка темною

Як журба.

А трава червоною

Як любов.

Хай любов твоя ранить ворога.

Хай журба твоя зцілить душу знов.

 

Приспів (двічі).

 

 

 

 

***

Немає місця страху – тільки гніву,

Є місце люті й гніву – за Зміїний.

 

Ані пощади, ані милосердя –

До ворога, що у мою країну вдерся.

 

Нехай наш гнів не знайде втоми й спину

Та відшукає кожну ворожину.

 

Русня тут хоче відшукать домівку,

Але на них чатує тільки домовина.

 

Зростуть найбільші соняхи й волошки

Там, де поляжуть кісточки ворожі.

 

м.Миколаїв

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!