***
Я – жінка. Українська мати.
І бігти я не хочу. Не привчили.
Я буду за дітей стояти.
Своїх, чужих. Наскільки стане сили.
Я – жінка. Воїна дружина.
Я не скорюсь, бо маю іншу долю.
І якщо стану на коліна,
Лише для того, щоб підняти зброю.
Я – жінка. Я сестра синів Майдану,
Що дивляться в пусті хижацькі очі,
В порожні душі, скутії в кайдани,
Що виправдовують брехнею злочин.
Я – жінка. Донька України.
В моїй крові Дніпро, Кобзар і воля.
Я – українська пісня, що скрізь лине.
Не задушить її нікому і ніколи.
Я – жінка. Квітнути. Не воювати.
На совість працювати, в мирі жити.
Мене так вчили мама й тато.
Тепер я вчусь окопи рити.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Я – жінка. Ніжності колиска.
Родини затишок і прихисток лобові.
Я – Україна, кожне її місто,
І не пробачу ні краплини крові.
…Я – жінка. Українська мати.
І бігти я не хочу. Не привчили.
Набої буду подавати
За перемогу, правду, віру!
***
Долоньку сина я тримаю.
Таку маленьку.
Теплу.
Сирена вила. Чуть її
Не було сил.
Нестерпно.
Сирий підвал. І діти тут,
Світло згасає.
Темно.
Скільки сидімо так?
Не знаю. Ноги
Терпнуть.
Життя до вибухів було
Геть іншим.
Легким.
Скінчилися вода і хліб.
Кров, піт і сльози.
Пекло.
В смертях, в страху наших дітей
Винен потворний
Дехто.
Ненавиджу. Переживу.
Повстану
З пеплу.
***
На ненависть мою не розраховуй,
Моїх прокльонів я не подарую.
Мерзенний покидьок, радянський мотлох,
Тебе презирством я катую.
За жалюгідним своїм військом,
Сховався підло ти, звичайно.
Прикрив себе якимсь хлопчиськом.
Презирством я тебе страчаю.
Слабак, брехун, нікчемна тушка,
Ти вдерся до чужої хати.
Жінкам з корінням вирвав душу.
Презирством тебе гвалтувати.
Ти посередність, сіра гнида,
Істота, що живиться звірством.
Старі в підвалах, сиві діти…
Не вартий ти навіть презирства.
Ти трус, що миє в крові руки.
Твоє життя вже догасає.
У пекло поповзеш крізь муки.
З презирством. Словом. Розстріляю.