Наталія Мащенко. «Ми загартуємо себе у цій війні»

217

Кліпання очей перемикає дні,

Живеш в своєму тілі, але скутому,

Ми засинаємо тепер уже у квітні,

А прокидаємось щоранку в лютому.

 

Згораємо в емоціях вогні,

Страх вийшов за дужки (його хтось стер),

Ми засинаємо щоразу в інші дні,

А прокидаємося завжди у четвер.

***

 

Обіймаю
На відстані
Міцно
Поки ти тримаєш наше місто
Поки ти тримаєш його в обороні
Поки тримаєшся…
Поки в матерів сивіють скроні
Поки наші долоні з дитячими міцно стискаються
Поки нам вимикають світло і сонце
А ми не ламаємося
Поки молитви наші до неба здіймаються
Поки нові сторінки історії починаються
І нові сторінки життів
Поки кожен перестає відкладати на завтра усе

що зробити давно хотів
Поки синьо-жовтий майорить
Поки усі ми одне велике серце яке болить
Поки звучить «Ще не вмерла» повсюди
Поки компасом стали любов і люди
Поки дихаєм вільно на повні груди
Поки дихаєм вільно
Поки дихаємо…
Поки мріємо божевільно
Поки кохаємо
Поки оспівуємо солов’їну
Обіймаю
На відстані
Міцно
Всіх хто тримає в обороні нашу країну!

 

***

Ви тримаєте наше небо
Щоб не впало
Ви між пострілами пишете рідним
«ти б поспала»
Ви тримаєте оборону
Навіть ціною смерті
Ви такі неймовірно мужні
Такі героїчно вперті
Ви сини своєї країни
І вона пишається
Харків
Київ
Одеса
Суми
Херсон
Чернігів
Тримаємося!

 

***

 

Горіть у пеклі, соромі, вогні
За знищені міста, сирени, плач дітей,
За ненависть пробуджену в мені,
За кожен в страху нами пережитий день.

За всі прощання на кордонах і вокзалах,
За всіх, котрі не встигли попрощатись,
За дні і ночі пережиті у підвалах,
За вкрадені можливості сміятись.

Горіть у пеклі, соромі, вогні,
Ставайте попелом під нашими ногами,
Ми загартуємо себе у цій війні,
А ви були й залишитесь рабами!

 

 

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!