Наталія Грегуль. «Діти війни»

140

Згадають діти про війну, що вигнала їх з дому,

Прості слова з дитячих вуст – то откровення Богу,

Ці дітки бачили війну, – війна їх охрестила,

Коли ховались в погребах й сердечка колотились.

 

Як мамі втішити дитя, яке від страху плаче?

Як заспокоїти маля, яке жахіття бачить?

Лиха війна малих діток повиганяла з дому,

Й жене світ-заочі усіх, і біженців мільйони.

 

Дівча сказало: “Дід кривий пішов на нас війною,

Ну і який він Президент? Хто так назвав кривого?

Хіба не знав цей дід кривий, що так чинить не можна?

Навіщо він вчиня війну щодня й щоночі, хтозна?”

 

Зажурені наші малі, та із такого тіста,

Що кажуть: “Скоро повернусь я в своє рідне місто”,

Що кажуть: ” Там моє усе, бо я там народився!

Там Батьківщина, там мій дім, моя родина звідти.”

 

26.03.2022

 

Нехай наш ворог втопиться в брехні,

Коли на біле каже – чорне, а на чорне – біле,

Продав він душу й служить сатані,

І на святій землі укоїв пекло ціле.

 

Рида зувічена земля, заклякла від жаху, застигла,

Горять спотворені міста, понівечені села стихли,

Провалля вибитих шибок зяють порожніми очима,

Потворний звір удерся в дім, катує і нещадно нищить.

 

Ненавиджу я цю війну, не хочу йти до неї в прийми,

Хай згинуть ті, хто нас загнав в її скривавлені обійми,

Хай щезнуть наші вороги, нехай земля горить під ними,

Благаю, Боже, захисти, молю за мир для України!

 

20.03.2022

 

Настане скоро світлий день,

Війна скінчиться, ворог щезне,

Ми вирвемося з пекла, ми не вмрем,

В долонях Бога Україна вся воскресне!

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!