***
Настане день, коли все відболить,
Коли знайдеться те, що загубили,
Коли побачимо небес блакить,
Коли розвіяться жорстокі днини.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Настане день, коли опісля суду
Причетні всі отримають по вірі –
І ті, хто діяв під чужу дуду,
І ті, хто втілював криваві цілі.
Настане день, коли можливо все.
Здійсниться мрія, добра і наївна –
І зникне ворог, як скажений пес,
І розцвіте під сонцем Україна.
І в день такий без планів і навчань
Прокинусь тихо і незвично рано,
Неспішно приготую міцний чай
І напишу про день, який настане.
***
Коли всі янголи дивляться з неба очима вбитих дітей,
питаю себе –
на що я здатна?
Чи здатна я застрелити «прастова рускова мальчіка»,
відправленого на цю війну?
Чи здатна я пожаліти його матір,
якщо вона буде лежати під завалами без води?
Чи здатна я зректися всіх своїх родичів,
зомбованих пропагандою скаженого карлика?
Так от. Рука не здригнеться.
Жалю немає.
Жодних гуманістичних ідей.
Коли всі янголи дивляться з неба очима вбитих дітей.
***
Колись після цієї війни
проста руська матір,
налякана цифрою смертей,
спитає мене – чи пробачу
за вбитих українських дітей?
Розвернуся і піду далі,
Бо між нами бар᾿єр мовний.
Встигну тільки чітко й
Правильно відповісти.
В лоба. Плюс контрольний.
***
«путін любить своїх дітей» –
це як цвяхами прибити
закляклі руки. пазли – вщент.
воно здатне дітей любити?!
чи зможе воно уявити своїх
у пеклі стражденної Бучі,
скалічених, зляканих до межі,
страхом і голодом змучених?
не зможе. тому й кажу
(можливо, хтось знає більше) –
коли ти любиш своїх дітей,
не будеш вбивати інших.