Наталя Барабаш. «А кожна ніч – немов пекуче жало»

202

А кожна ніч – немов пекуче жало.

Ні спокою, ні сну тобі, – війна!

Вже стільки доль знівечила, зім’яла,

А ще не подавилась, сатана!

І гострить свої кігті знову й знову,

Щоб далі нашу землю шматувать,

Іі поля, іі ліси, діброви…

Та український Дух ій не зламать!

За все відплата буде. Неодмінно.

За сльози матерів і біль знущань.

За всі криваві рани України,

За гіркоту і відчай всіх прощань…

За знищені ущент міста і села,

Які тепер нам будувать з нуля.

…Вражино, чуєш? Всюди – “… ще не вмерла!”

Тож, всім чортам – скловатою земля!!!

3.05.2022

 

***

…Коли зненацька знітиться душа,

Зніяковіє в буднів холоднечі,

Зігрій її рядочками вірша

Про той чарівний, незабутній вечір,

Що зі світлини променем сіяв,

І темінь розтинав понад дахами.

Бо він іще тоді, напевне, знав,

Як доля нас кружлятиме шляхами…

Або про лАте незабутній смак…

Чи навіть… каву, з присмаком надії!.

І коротенький- про небесний знак

Та незбагненні й дивовижні мрії…

Так, я все та ж- Закохана в життя,

І що не день, то Кавове безсоння…

Живу як і раніш – без каяття

За ту любов, що схожа на осоння…

 

***

 

А хмари, як небесні листоноші,

Несуть тобі молитв палкі слова…

Мій любий, мій єдиний, мій хороший,

Нехай Господь повсюди закрива

Своїм щитом Небесним в злу годину,

Покровом чистим- матінка свята,

Тебе і нашу рідну Україну,

Що нині – наче знята із хреста…

Дай Боже сил в триклятому двобої

Здолати світом прокляту орду!!!

…Мій любий. Мій хороший. Я з тобою.

З любов’ю в серці завжди поруч йду…

28.04.2022

 

***

 

Доведено часом: найвище звання,

Найвища посада- це Світла Людина!

Хоч зовні буває -суцільна броня,

А світ відчуває – дитинно.

Вона не чекає овацій і од,

Коли надає допомогу,

Для неї найвищою із нагород-

Сердечне “спасибі”, і “З Богом!”

Бо з Ним ця людина крокує життям,

І дбає про віру щоднини.

То й дивиться впевнено у майбуття

І з вірою в Україну!

25.04.2022

 

***

 

Щастя є. У нього твої очі,

Усмішка, постава і хода…

Стугонять шалені дні і ночі,

А душа чекає, вигляда…

І благає неосяжне Небо

Дарувати милості святі,

Щоби завжди були біля тебе

Найдорожчі люди у житті!

квітень 2022

 

***

 

На телефоні- “в мережі”

І в серці відступа тривога.

Натомість тихе: “Слава Богу…”

На відстані, та не чужі…

Тримайся, Друже мій, і БУДЬ,

Під Божим захистом щомиті!

У переможному суцвітті

Зустрінемося! Не забудь!

 

***

 

Життя без Тебе – мряка і сльота,

Хай навіть сонцем все залите всюди!

І пазурями роздирає груди,

Як знавісніла, клята самота…

 

***

 

Переживемо болі і жалі,

Нам стане сили й духу не зламатись!

Із Богом в серці будемо триматись

Заради Миру на своїй землі!

квітень 2022

 

***

 

Я піднесу до сонця ті світлини,

На котрих ми у мирному житті,

Щоби у цю лиху воєнну днину

Зігріли душу згадки золоті

Про зустрічі, невимовно жадані,

Посеред білосніжної цноти,

Чи в нескоренім леготі веснянім,

Чи спраглим літом, повним духоти…

Чи на стежках, устелених багрянцем,

У першу осінь, сповнену тривог…

Де листя, розпашіле в дикім танці,

Нас цілувало без пересторог…

Хай стане тепло на душі й світліше

В буремні ці весняні холоди…

Я вірю, що Господь нас не полишить!

А сонце Правди – з нами назавжди!

14.03.2022

 

 

***

 

 

Господи, дякую за світанок!

За всі короткі “Живі, здорові”

За промінь сонця на тлі фіранок,

За віру в серці у силу Слова.

За Божий захист у дні криваві,

За міць незламну героїв наших,

Дух українців з такого сплаву,

Що і не снилось поганцям вражим!

Два тижні – опір, два тижні -спротив,

і линуть світом молитви щирі,

Аби пощезла з землі сволота,

А Україна розквітла б в мирі!

Допоки ж – дяка за кожен ранок,

За всі короткі “Живі, здорові”

За сонця промінь на тлі фіранок,

І силу ту, що у Божім Слові…

10.03.2022

 

***

 

 

Кінець зими. Він справді видавсь лютим.

Для рідної землі і нас усіх.

Не кригою, а болем серце скуто:

Оцю війну хто передбачить міг?!

Весь світ її спинить всіляко прагне!!!

Від праведного гніву – клекотить!

Коли у вир нападника затягне,

Тоді йому гаплик прийде умить!

Бо є гріхи, які нічим не змити,

За котрі шлях – до пекла. Тільки так!

Судитимуть орду убиті діти,

І той вердикт не скасувать ніяк.

Ніяк. Ніде. Нікому і ніколи.

Бо замахнулись, кляті, на святе!!!

За знівечені всі невинні долі-

Найвища міра! Світ увесь за те!

28.02.2022

 

 

 

А от вірші нижче – то було як передчуття, яке не могла пояснити, а таки відчувала шо наближається шось страшне і недобре, від чого душу вивертало тривожними думками…

 

***

Вітре, вгамуйся, не шарпай душі.

Хочеш-гарцюй он бадиллям у полі.

Дякувать Богу, мовчать “калаші”,

Пильнуючи волю.

Зброя – в надійних і сильних руках

Тих, в чиїм серці живе Україна.

Тих, хто не зрадив в буремних роках

Рідну країну!

…Дивляться пильно у ніч блокпости,

Всі – як один- насторожі.

Щоб ні на йоту не підпустить

Кодло вороже.

18/19.02.2022

 

 

***

 

На цій землі головне набутися разом

Л.Костенко

…Нам би з тобою набутися

Під небом, одним на двох.

Нам би з тобою забутися

У гулі пересторог.

Нам би напитись ніжності

З цілющих джерел життя,

Стерти усі розбіжності

Без сумнівів і каяття!

Нам би пліч-о-пліч, змореним

Від затяжних розлук,

Набутись під небом зоряним,

Не розімкнувши рук.

У цьому шаленім світі

Нам власний би зберегти,

Де воєдино злиті

Два різних таких світи…

13/14.02.2022

 

***

 

Подряпану гойдалку вітер хитає.

Іржа на залізі – криваво руда.

І злякано сонце за обрій сідає,

І скоса на гойдалку ту погляда.

Сідельце -потрощене, страшно присісти.

Якийсь перехожий – і той омина.

Хитає ту гойдалку вітер зі свистом,

Та тишу навколишню скрип розтина.

…Невже ми такого нащадкам бажали-

Щоб світ весь хитався й скрипів од іржі?

Щоб злякано сонце за обрій сідало,

Неначе між смертю й життям на межі?

03/04. 02.2022

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!