Микола Возіянов. «Відлуння роздумів»

201

Із книги, якої немає…

 

 

*

 

Україна

навіть у борні

княжу ви-

промінювала гідність.

Не навчила

лицарів-синів

відповідати

підлістю на підлість.

 

 

*

 

Тримайся по-

братиме на коні…

Наша стезя

уся, мов на долоні:

сто раз

воскреснемо в борні

з мечем на голову

Горгоні.

В запас… козацьку

силу не списати.

Ми вічно будем

воскресати.

 

 

*

 

Каїн вбивство

заподіяв…

Час

не допоміг:

термін давності

не діє

за смертельний

гріх.

 

 

*

На дорозі

біля брами

Совість зболена

лежить…

Її хами

б’ють ногами

і кричать:

«Допоможіть!..»

Гірко плакали

шакали:

«Це не ми…

На нас напали…!

Думка ріже

без ножа:

«У лицемірства

є межа?.»

 

 

 

*

Війна, як Дурість

в негліже,

шукає з ким

себе зачати…

Хоч добре відає

уже –

кінець не виправда

початок…

 

 

 

 

 

 

*

У Вічнім Світі

наша Тимчасовість,

буває, раптом,

болю завдає.

І лиш вразлива, хво-

роблива Совість

робити все

абияк не дає.

 

 

 

 

 

 

*

 

Умом нєпонята

россія,

одвічно кари

не минеш.

За смертний гріх,

що дланню сієш,

тебе і мертвий

проклене.

 

 

*

Мінним полем

біжить

кінь гнідий

без упину:

«Боже мій,

борони

від поранень

у спину…».

 

 

 

 

 

 

*

До заперечень

мудростей волієш,

на протилежні

докази мастак…

Не заперечуй те,

чого не розумієш,

не говори, що в цьому

щось не так.

 

 

 

 

 

*

Рятуймо, Люде,

Честь і Совість…

Людці на страту їх

ведуть…

А що залишиться

натомість?..

Осанну хамству

воздадуть.

 

 

 

 

*

Мислитель у

постійній боротьбі

з думками мудрими,

що заважають спати.

У тім двобої

загубив себе в собі.

Тепер не знає, де

шукати.

 

 

 

*

А мавпочки з дерев

позлазили давно.

Готують їжу
дивляться кіно.

На танці, ба,

навчилися ходить.

А Дарвін… ще…

на дереві сидить.

 

 

 

*

Трапляється…

з часів палеоліту

дитя з занички

Ірод дістає,

яке опісля

бігає по Світу

і по-собачому

все мітить, як своє.

 

 

 

 

 

*

Кохалась Мрія

в озері Любові,

У сни мої

ходила кольорові…

Було у Неї

щось від Галатеї.

У Галатеї… щось

було від Неї.

 

 

 

*

На мене… витрачають Час

І Розум, і Здоров’я.

Бува, Життя

та Совість віддають…

Хто я така?

У Світі безголов’я

Убивча Зброя –

Так мене зовуть.

 

 

 

*

Стрічає Правду люд

гостинно з хлібом-сіллю –

за чисту совістьщ

шану воздають…

Радіє Правдонька

на власному весіллі:

не за Неправду

заміж видають.

 

 

 

 

 

*

 

Поет СЛОВА

шукає у словах,

якими б сущі

говорили.

СЛОВА самі

розшукують, бува,

митців,

щоб оними творили.

 

 

 

*

Ощадна доленька

дала

двом побратимам

два крила.

Водночас

мовили брати:

«Благословляю…

Ти – лети!..»

 

 

 

*

Дороговказ правицею

показує – «До Раю»…

Лівицею – «До Пекла»

спрямував.

А де вони –

дорожній знак

не знає:

ні в Пеклі, ні в Раю

наразі не бував.

 

 

 

 

 

 

*

Олжа до Правди

липне, як смола,

вдає себе

успішною, вабливою…

А втім, Дияволу

і душу продала б,

аби вона

сприймалася правдивою.

 

 

 

 

*

Промовець чільний

у промові

суть – не схвалив,

не спростував…

В іпостасі гоноровій

словами рота

полоскав…

 

 

 

*

Чекав на Мисль –

прийшла Мисля.

Розум… з’явився

опісля.

Тепер в Мислі

життя нове,

бач, заднім розумом

живе.

 

 

 

 

*

Мій опонент волав,

мов грім гримів,

як буревій,

який дуби хитає.

Я слухав, слухав

і… не зрозумів:

він мене лає чи вітає.

 

 

 

*

Ведмедик біля

вулика сидів і…

по-бджолиному

у дудочку гудів…

До нього Матка

загула:

«Це ще не факт,

що ти –  бджола..».

 

 

 

*

На морі буря

стала на порі

і… кораблі

покинули щурі.

Нептун від бур

не стримує морів,

щоб кораблі

позбулися  щурів.

На морі тиша

стане на зорі –

на кораблі

повернуться щурі.

 

 

 

 

 

*

Залізні нерви

треба мати,

аби спокійно

лжу сприймати.

Це возвеличує

великих,

украй принижує

дволиких.

 

 

 

*

Лукавить, певно,

не дарма

хранитель царської

корони,

що камінь

в пазусі трима

лишень для само-

оборони.

 

*

Гвалтує Мир

мале імперське «я»,

своє велічіє

шукає.

Йому під хвіст

потрапила шлея,

а вся Планета

спокою не  має.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!