Із книги, якої немає…
*
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Україна
навіть у борні
княжу ви-
промінювала гідність.
Не навчила
лицарів-синів
відповідати
підлістю на підлість.
*
Тримайся по-
братиме на коні…
Наша стезя
уся, мов на долоні:
сто раз
воскреснемо в борні
з мечем на голову
Горгоні.
В запас… козацьку
силу не списати.
Ми вічно будем
воскресати.
*
Каїн вбивство
заподіяв…
Час
не допоміг:
термін давності
не діє
за смертельний
гріх.
*
На дорозі
біля брами
Совість зболена
лежить…
Її хами
б’ють ногами
і кричать:
«Допоможіть!..»
Гірко плакали
шакали:
«Це не ми…
На нас напали…!
Думка ріже
без ножа:
«У лицемірства
є межа?.»
*
Війна, як Дурість
в негліже,
шукає з ким
себе зачати…
Хоч добре відає
уже –
кінець не виправда
початок…
*
У Вічнім Світі
наша Тимчасовість,
буває, раптом,
болю завдає.
І лиш вразлива, хво-
роблива Совість
робити все
абияк не дає.
*
Умом нєпонята
россія,
одвічно кари
не минеш.
За смертний гріх,
що дланню сієш,
тебе і мертвий
проклене.
*
Мінним полем
біжить
кінь гнідий
без упину:
«Боже мій,
борони
від поранень
у спину…».
*
До заперечень
мудростей волієш,
на протилежні
докази мастак…
Не заперечуй те,
чого не розумієш,
не говори, що в цьому
щось не так.
*
Рятуймо, Люде,
Честь і Совість…
Людці на страту їх
ведуть…
А що залишиться
натомість?..
Осанну хамству
воздадуть.
*
Мислитель у
постійній боротьбі
з думками мудрими,
що заважають спати.
У тім двобої
загубив себе в собі.
Тепер не знає, де
шукати.
*
А мавпочки з дерев
позлазили давно.
Готують їжу
дивляться кіно.
На танці, ба,
навчилися ходить.
А Дарвін… ще…
на дереві сидить.
*
Трапляється…
з часів палеоліту
дитя з занички
Ірод дістає,
яке опісля
бігає по Світу
і по-собачому
все мітить, як своє.
*
Кохалась Мрія
в озері Любові,
У сни мої
ходила кольорові…
Було у Неї
щось від Галатеї.
У Галатеї… щось
було від Неї.
*
На мене… витрачають Час
І Розум, і Здоров’я.
Бува, Життя
та Совість віддають…
Хто я така?
У Світі безголов’я
Убивча Зброя –
Так мене зовуть.
*
Стрічає Правду люд
гостинно з хлібом-сіллю –
за чисту совістьщ
шану воздають…
Радіє Правдонька
на власному весіллі:
не за Неправду
заміж видають.
*
Поет СЛОВА
шукає у словах,
якими б сущі
говорили.
СЛОВА самі
розшукують, бува,
митців,
щоб оними творили.
*
Ощадна доленька
дала
двом побратимам
два крила.
Водночас
мовили брати:
«Благословляю…
Ти – лети!..»
*
Дороговказ правицею
показує – «До Раю»…
Лівицею – «До Пекла»
спрямував.
А де вони –
дорожній знак
не знає:
ні в Пеклі, ні в Раю
наразі не бував.
*
Олжа до Правди
липне, як смола,
вдає себе
успішною, вабливою…
А втім, Дияволу
і душу продала б,
аби вона
сприймалася правдивою.
*
Промовець чільний
у промові
суть – не схвалив,
не спростував…
В іпостасі гоноровій
словами рота
полоскав…
*
Чекав на Мисль –
прийшла Мисля.
Розум… з’явився
опісля.
Тепер в Мислі
життя нове,
бач, заднім розумом
живе.
*
Мій опонент волав,
мов грім гримів,
як буревій,
який дуби хитає.
Я слухав, слухав
і… не зрозумів:
він мене лає чи вітає.
*
Ведмедик біля
вулика сидів і…
по-бджолиному
у дудочку гудів…
До нього Матка
загула:
«Це ще не факт,
що ти – бджола..».
*
На морі буря
стала на порі
і… кораблі
покинули щурі.
Нептун від бур
не стримує морів,
щоб кораблі
позбулися щурів.
На морі тиша
стане на зорі –
на кораблі
повернуться щурі.
*
Залізні нерви
треба мати,
аби спокійно
лжу сприймати.
Це возвеличує
великих,
украй принижує
дволиких.
*
Лукавить, певно,
не дарма
хранитель царської
корони,
що камінь
в пазусі трима
лишень для само-
оборони.
*
Гвалтує Мир
мале імперське «я»,
своє велічіє
шукає.
Йому під хвіст
потрапила шлея,
а вся Планета
спокою не має.