І знову ніч, непевності бездоння,
Суцільну темінь в жмені не вбереш.
Знов за стіною чуть чиєсь безсоння,
А за вікном ридає дим пожеж.
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Як я раніш любив весняні ночі,
Коли стріляв у темінь першоцвіт.
Тепер ось ніч снаряди рвуть на клоччя
Так, що аж зорі осипають цвіт.
Порожність вулиць, парків безгоміння,
І час спинив розмірений свій плин.
Ця ніч, немов одна суцільна вирва,
В якій – чийсь крах, чийсь відчай, як полин.
Ця ніч мине, росою зблисне ранок,
Надія зблисне у чиїхсь очах.
Але ця ніч чернігівська, як рана.
Болітиме у спогадах й серцях.