***
Затінили сонце, Боже мій,
Орки двоголової гієни!
Україно мила, кров і біль,
Сльози, дзвони церкви і сирени…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Світ здригнувся. Боже, зупини
Цю бездушну нечисті навалу…
Онімілі, де ваші сини?
Без’язикі, де ви їх приспали?
Україно, очі у росі,
В ранах тіло, опіки на серці.
Молимось, гуртуємось усі –
Хай Господь до нас усіх озветься!
Дасть нам сили орків зупинить.
Небо вкриють хай його долоні.
Ангели небесні, захистіть
Ангелів земних, що нас боронять!
***
– Мамо, коли «відбій»?
Хочу в свою кімнату.
Ніжки мені накрий –
Холодно. Хочу спати.
Темно так. Обійми.
Страшно мені, боюся.
Доки тут будем ми?
Тільки не плач, матусю!
– Сонечко, потерпи,
Зараз тебе зігрію.
Ти подрімай, поспи.
Мама цілує вії.
Матінка пригорта.
– Скоро усе минеться…
Терпнуть її уста,
Болем проймає серце.
***
Напівсон.
Тихо мариш.
Тривожно полохано спиш.
Уві сні твоє місто
з підвалів виходить на свято.
Прокидаєшся…
Біль…
І мовчиш.
І нестерпно мовчиш.
Твого міста
обвуглений чорний кістяк –
твоє місто розп’яте.
Твоя зранена віра
безсило тебе залиша.
Посивіла нещасна весна –
твоє місто розп’яте.
Та його неприкаяна
світла тендітна душа
ще продовжує поміж
обвуглених вулиць
блукати.
Ще жива.
І бездушним створінням
її не відтяти!
Твоє місто
воскресне.
Вооскресне!
І вийде на свято