Катерина Вербівська. «Несуть пташки нам вісточку Богів»

***

Егей, дива! Тут зграя голубів

плете Вкраїні лаври Перемоги.

Ми із запеклих виросли боїв,

й свою Державу ставимо на ноги.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

 

Гамселить Світло темряву з ноги,

й перемагає в трьохсотлітнім герці.

Обабіч тіні згарищ і могил,

та всі, хто там, не відболять у серці.

 

Несуть пташки нам вісточку Богів:

МИ ПЕРЕМОЖЦІ! Хто б кого не стрінув

знай: кожний з нас достоту захотів

підняти Українську Україну.

 

***

Инакший світ сьогодні – без весни.

Від болю й сліз у березня знемога.

Він від біди у бруньочці принишк,

сказав: «Прийду, як буде Перемога!»

 

Бороним землю ми, бо йде війна.

Вкраїна кров’ю пише: «Дай підмоги!»

З крильми, як шмаття, ангел серед нас

у крик: «Я тут! В нас буде Перемога!»

 

Для куль підніжку ставлять молитви

й латають небо і собі, і Богу.

А люд вкраїнський стягом обповивсь,

гука: «За волю! Йдем до Перемоги!»