Катерина Вербівська. “Матір Божа, покрий нас покровом”

436

***

 

В смертях безвинних викупана воля,

в сльозах дітей, у смутку матерів.

В душі й долоні меч натер мозолі,

щоб смерч орди до попелу згорів.

 

***

 

Матір Божа, покрий нас покровом,

відведи, захисти, поможи…

Куля воїна й праведне слово,

хочуть миру довічно служить.

 

Але трощимо ворога стійко,

світлі душі для нього мішень.

Ненаситні якісь «Буратіни»

кулі воїна просять щодень.

Раз вже просять, то нате, беріте

й вогняним покривають дощем.

 

… і вражою злою кров’ю волю окропіте…

                                               Тарас Шевченко

 

Красивість рік Десни, Сули, Дніпра

і їхні води освятили кров’ю.

Взяли вкраїнці зброю, бо пора

на захист волі й честі стать стіною.

 

Ми, зряча Музо, йдем разом сказать:

князі й трипільці, козаки й вояки,

всі світлоносні, вся вкраїнська рать:

О, світе, ми не хочем воювати!

 

Але взяли ми зброю, бо пора

Меч Світовида здняти на руїнах…

А потім будем сіяти й орать

на тій землі, що зветься УКРАЇНА!

 

***

 

Я – українка. Палко заявляю.

Що українець, ти вже заявив.

Ми та земля, що з краю і до краю

десь аж в занеб’я помахами крил.

 

До обрію Вкраїни густо клякне,

Купиночко Неопалима, Всесвіт.

Стражданнями твоїми ляканий,

кричить, як лебідь, на вогненнім плесі.

 

Ідемо в бій, єднаємось в любові

Вкраїну вирвати з ошу́кання і зрад.

МИ – УКРАЇНЦІ! В надкосмічнім строї

ідемо в бій – землі святої рать.

м.Черкаси

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!