Юрій Микитенко. «Нова Троя. Сон»

322

Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея,

 Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв:

 Душі славетних героїв навіки послав до Аїду

 Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу

 Псам і птахам.…

…….

Гомерові „Іліада” в пер. Бориса Тена

 

 

Сто двадцять тисяч пічкурів

Піймав я в озері Святім

Моя любов, і мій то Гнів

Моє табу і мій тотем –

Сто двадцять тисяч пічкурів.

Нехай оспівують той гнів –

Ахілла на п’яту слабого.

Піймав сто тисяч пічкурів

І засолив і насушив

Циганську голку взяв і вдів

Усе на нитку-линву тих

Всепоглинальних пічкурів.

Моє то воїнство де-де

Аж хвіст не видно якщо де

У лави вишикуєш їх

Ой леле скільки там калік-

Не вояювать зате варить

Борщі та всяку іншу снідь

Аж поки не прийшли дощі

І не розлізлися мої

Солені в’ялені хвости –

Оті прекрасні пічкурі.

Якби я був сам цар Пріам

Або синок його Паріс

Зумів би Трою боронить

Красу-Єлену захистить.

Як обступили вороги

Сто двадцять тисяч вояків

Всю славну Трою на чолі

З АгамемнОном в голові

Узяв би я своїх воїв-

сто двадцять тисяч пічкурів-

і  сам Ахілл сказав би – блін!

Куди іти, чому, на хрін!

Отож бо й сила тут така:

Сто двадцять тисяч пічкурів

Нехай і сушених крихких

До перемоги правлять путь.

Стають – булат

Якщо їх правильно набуть-

Зі Свято-озера піймать

І оповити ними світ

Та від Москви аж до Бермуд.

Та де Свят-озеро знайти?

Скажи!

 

***

 

Епілог

(Відповідь на останнє запитання: де знайти Свят-озеро?)

 

-А там, де вітряться дощі

Де прилітають снігурі

Де від п’янкого маку дим-

Встеляє синій степ де-де

Де над курганами в степу

Імлисто в’ється мла

Встає юга від пасм перекотиполя

Де влітку дме Зефір

А взимку п’ється еліксир

Ста тисяч трав нектар

Де мати спить і бачить сон

Про африканський легіон

Вкраїнських  воїнів хоробрих

Хлоп’ят живих, та все веселих

Там де укупочці живуть

Журавлик хрущ і ліліпут

І дід Панас

і сторозтерзаний Тарас

Дніпро і срібний баламут*

В  Озівськім морі

Від Карпат та до самісінького Дону

Вже накопали тих озер

Святих озер де всі живі,

Де дихає спіраль

Того життя, що смертю – смерть

На кручах горбоконик-Київ

Отам і водяться оті

Мої прекрасні пічкурі

Оті сто двадцять тисяч воїв

Моє табу, і мій то гнів

Які на Озері Святім

я наловив

і оповив

я всю Україну мою

святим цим воїнством –

табу.

 

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!