***
Колись закінчиться війна.
Жінки одягнуть розкішні сукні,
Замажуть зморшки тоналкою,
Зафарбують сивину фарбою,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І будуть посміхатися широкою посмішкою,
Сповненою зваби і краси.
Колись закінчиться війна.
Чоловіки повернуться домів,
Одягнуть смокінги і костюми,
Візьмуть своїх панянок за руки,
І поведуть до ресторанів і парків.
Колись закінчиться війна.
Сусідів в нас більше не буде.
Ми Європа. Центр Європи!
З європейськими сквериками,
Цінностями і вай-фаєм у парках…
***
З усіх куточків країни,
Лунає священне: «як ти?»
Ніколи ще так не хотілось
Багато людей обійняти.
Ми сильні у нашому болі,
Відважні й непереможні.
Усі стоїмо в обороні,
Один на одного схожі.
У серці живе надія,
На наше спокійне завтра.
А наша священна мрія –
Здолать москалів назавжди!
***
Війна наступила. Болюча
Ця дівчинка. Втратила. Ручку.
Комусь мир і рай вже наскучив?
Поглянь на дитину. Без ручки.
Весна йде кривава. Квітуча
Дитина, дитина без ручки!
Кацапи подохніть, вонючі!
За дівчинку милу. Без ручки.
Цей погляд простий і пекучий.
Для кожного, хто себе мучить:
Прощенням кацапській сучці.
Глянь в очі дитині. Без ручки.
***
Що, крім зарядки, у тебе лишилось цінного?
Світ розділився. Минуле переоцінено.
Вчора ти міг здригатись від черг і залп,
Сьогодні на тобі – тиснява і вокзал.
Що ти маєш, крім спогадів про минуле?
Невже ти шкодуєш про всі свої авантюри?!
Кохання, світанки, мрії, квіти, конверти,
Надії і плани, думки і якісь компліменти?!
Що забереш із собою в останній потяг?
Недописані рими залишиш знову на потім?
Обіцянку жити ти забереш з собою.
Зупинишся вмить, зрозумівши: не здамся без бою.
***
Мокшанський солдате, заходь на коктейль,
Щоб весело стало і тепло.
Ти вже зрозумів, що попав не в готель?
Попав ти в справжнісіньке пекло!
Горітимуть дупа твоя й голова,
Палатимуть вийняті очі,
А потім цей порох у землю піде,
І так буде, сука, щоночі!
Мокшанський солдате, йди нахуй на вік!
Заткни свою морду паршиву!
Горітиме в пеклі усенький твій рід,
І вже не спасе в дупі шило!
***
Не забувай посміхнутися сонцю,
Не забувай обійняти родину.
Минуле зійде, як роси з віконця,
Час все розставить без зайвого плину.
Буде країна у розкошах жити,
Жито життя даруватиме радо,
Чорне мине, як диявол у Прадо,
Під синьо-жовтим очолим парад ми.
Нині війна за наше сьогодні,
Нині війна за учора і завтра.
Будьмо терплячі у горя безодні,
За Україну боротися варто!