Гаррі Дуда(Польща). Жінка у німбі бинтів – наче Свята на іконі

199

Острів Зміїний на Чорному морі

 

Памяті тринадцяти незламних

 

На темних водах – жовта висота: Зміїний.

Тринадцять воїнів – як зграйка білих чайок,

і сяє день над морем ясно-синій.

На них дракон залізний чорну пащу шкірить,

отруйні випари на острів видихає,

знущається, спогорда шле зневагу –

він хоче прапор білий, в силу серць не вірить.

– Іди, російський корабель військовий, на хуй! –

 

отримав гідну відповідь. Дракон той честі

не зна: бандит віддав наказ – і він стріляє,

щоб хатка цегляна злетіла в піднебесся,

бо мужності – ні крихти. На піску холоднім

кров юна хлопців стигне. Руки потирає

в кремлівській вежі злісно демон спорохнілий.

Та пам’ять вироста, і буря вже надходить.

Вінка у демона не буде на могилі.

 

 

Російські Einsatzgruppen

 

Російський путіноїд іде по Україні.

Ґерої рядові вбивають навіть псів –

за вічну славу б’ються з ними на руїнах.

Хтось їх десяток віз, але отримав кулі

із ними разом, тільки пес його вцілів,

ген виє на обочині, при мертвім тілі

собачі сльози ллє – воно навік заснуло.

То вагнерівців навели боги спідлілі.

 

У світі не забудуть тих богів обличчя –

тих покидьків завбільшки з карликів-мутантів.

Полюють найманці – та скромна їх добича:

то танком по автівках (кому вдалось вціліти?)

то дівчинка (шість років, успіх диверсантів!)

без ніжки житиме. Де можуть, то попутно

заріжуть, стопчуть, осквернять. Хто зможе вбити

Зеленського – йому з Кремля медаль на груди,

 

але медаль – перепустка до ешафоту.

Тривкіший дух за тіло й монумент. Грабіжник –

від «раб» походить, звичайнісінька мерзота

в нашийниках наказів, лиш вміє грабувати.

Але не переможе наволоч драпіжна!

Хай відьма-Путін саван тче собі самому –

раніше має він перед судом постати

у Нюрнберзі новому.

 

Лик України

в кривавому кадрі

з першого дня війни

 

Дім – святий, наче церква, та дах на голову пада.

Жінка у німбі бинтів – наче Свята на іконі –

перед собою бачить диявола з лобом гада:

він сатанинську месу червону над містом править.

Очі тієї жінки на самому дні хоронять

смуток свічок по вмерлих і сльози, якими плаче

за світом, в дітях убитим, – ридання у горлі давить.

Дій думкИ вимагають, слова більш нічого не значать.

 

З польської переклав Віктор Мельник

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!