Галина Запорожченко. «Лютуєш, враже?»

206

Лютуєш, враже? Як не біснувать?

Чекав на «просім мілості» і «здрастє»,

Натомість маєш того «Кузьки мать»,

Що б’є по «мордє» й каже: «Нєх… шастать!»

 

Та спершу ти себе «освободи»,

Мерзенний рабе, що з тавром на лобі!

Тебе, поріддя лютої орди,

Клеймує сам диявол ще в утробі!

 

Тож не ганьбися, не сміши людей,

«Без задніх ноґ» – давай – мерщій до раші,

Тебе й собака навіть не знайде,

Як ми сипнем березової каші.

 

Так, так! Бо вже накрився твій тріумф –

Чи мідним тазом, чи фанерним танком.

Ти всьому світу виставив на глум

Своєї бутафорії портянки!

 м. Миколаїв

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!