Борис Пономаренко: «Пожнеш Росіє те, що вже посіяла…»

214

Гуло громами в небі над столицею,
Де так спокійно й затишно було,
А ти, Росіє, матимеш сторицею
За сльози, кров, за сатанинське зло.

А ти, Росіє, зрадою спаплюжена,
Давно зганьбила честь своїх батьків,
Залякана, зґвалтована, одружена
З катюгою, що вже осатанів.

Його весь світ давно назвав убивцею,
Який не має в серці співчуття,
Який умився кров’ю українською —
І замахнувся на саме життя…

Воно таке тендітне, незахищене,
Бо кожен з волі Господа зростав,
А він собі привласнив право нищити!
І світовий порядок розтоптав.

Пожнеш Росіє те, що вже посіяла,
Обравши збожеволілих царів.
Ти завжди нас рабами звати мріяла —
Отримаєш наш український гнів!

 березень 2022 року

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!