Гуло громами в небі над столицею,
Де так спокійно й затишно було,
А ти, Росіє, матимеш сторицею
За сльози, кров, за сатанинське зло.
А ти, Росіє, зрадою спаплюжена,
Давно зганьбила честь своїх батьків,
Залякана, зґвалтована, одружена
З катюгою, що вже осатанів.
Його весь світ давно назвав убивцею,
Який не має в серці співчуття,
Який умився кров’ю українською —
І замахнувся на саме життя…
Воно таке тендітне, незахищене,
Бо кожен з волі Господа зростав,
А він собі привласнив право нищити!
І світовий порядок розтоптав.
Пожнеш Росіє те, що вже посіяла,
Обравши збожеволілих царів.
Ти завжди нас рабами звати мріяла —
Отримаєш наш український гнів!
березень 2022 року
Реклама
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал