Анжела Димчева (Болгарія). «На кладовищі у Львові»

260

Не кожне кладовище тихе.

Страшне – не кожне кладовище.

Тремтять все нижче небеса,

і пальці награють на вітах-арфах,

пронизує тоненьке світло наскрізь

тіла із мармуру, із поглядом сумним.

Та за скульптурами безживними

звучить ноктюрн Шопена,

і мертві, і живі у танці

із чорною відьмачкою – війною,

що кров п’є молодих…

Земля і сонце стогнуть в Україні.

А Божа правда заховалась –

чому й допоки буде, що батьки і матері

будують тисячі могил замість домівок…

 

З болгарської переклав Віктор Мельник

 

 

 

 

 

 

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!