“Українська літературна газета”, ч. 22 (340), 11 листопада 2022
***
це місто війни
знов наснилося, друже, як я голову твою обійняв:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
просто взяв і схопив її міцно руками,
притиснувся лобом.
вона пахне грозою
і вологою м‘якістю трав,
земляними грудками
і високим озоном.
зариваюсь лицем у її ясножовтий вівтар,
позолочені обручі котяться, котяться долом –
якби можна було, я б з тобою довіку отак
головою до голови
простóяв.
кожен ранок тепер, як одна прямовисна стіна, –
так вростає між нами за милею ще одна миля.
і це місто війни стало більшим за інші міста,
бо у ньому був ти
і тобі я у ньому повірив.
(не)ігри
а ми не грали тоді в солдатиків
ми просто ждали
як небо трісне
і зорі вистрелять
скляними жалами
у наші маківки
що біліли в присмерку
весна приходила
а ми не грали
дивились прямо
у серце дерева
як під корою воно стоглаве
себе кусало
й здавалось – вислизне
до наших рук недолугим коником
маленьким луком
стрілецьким свистом
а ми не грали тоді в солдатиків
ми просто стали
до неба близько
***
подивися на мене – мене тут нема
лише тінь моїх тіней сидить в узголів’ї
ти не спиш – я не сплю
молодий сатана
у кімнати несе найпекучіше зілля
на столі без‘язика димить голова
мироточить земля у щербатім вазоні
і хрипить біля вікон бездонний казан
під сирени горить святий юр на іконі
скільки тут би не жив – все той змій нам до рук
підповза
підповза
сталь армує нам плечі
і ридає везувій у кутиках губ
серед слів невиразних і надломлених речень
хоч дерися хоч їж – а мене тут нема
бо я в кожнім чутті від окраїн промзони
і буяння садів їх тонкого щита
до тремтіння стовпів у підвалах і сховах
он виходжу – дивись! – у свинцеві хліби
де мій дім голубий посередині літа
поведи мене знов за живе поведи
від сівби до плодів соковитого світу
де вціліле зросте а захоже засне
і усе що було на кістках і одчаї
ця земля перемеле – невпокорений степ –
наш одвічний форпост і початок
***
твій рот говорить про каліцтво бога
про довгий присмерк над подвір‘ям школи
про вирву під колінами і кволий
твій сон коли о третій тільки ліг
і хто б подумав що банальний збіг
обернеться на звуки лазурові
війна – то час для віршів із любові
яку із себе ти родити зміг
та де там їй розвиднітись і вийти
залитись сміхом на осяйний лад
напівзабутий радости парад
безпомічно лежить засохлим квітом
а ти ідеш прожити і зустріти
на кожну милю маєш оберіг
і на подвір‘я школи сходять діти
зі снів твоїх
м. Кривий Ріг
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/