Вольтова дуга вражди

 
Богдан ЧЕПУРКО
 
Публіцистика має прикладне значення для певної частини публіки в умовах громадянського суспільства – це завжди актуальна спроба знайти порозуміння й погодження на полях єдиномислія, але також факт реальної боротьби між силами добра й зла на фронтах інтелектуальних чи й просто пропагандистських інформаційних війн. Книжка Дмитра Юсипа «Вольтова дуга вражди» розкриває механізми протистоянь творчого й руйнівного начал в людській природі, дає зріз реальної картини протистоянь в сучасних спільнотах, показує принципову несумісність шовінізму й патріотизму, штучних імперіальних утворень й вільного розвитку людей і народів. Автор переконливо показує безперспективність ненависті й вражди та неминучу перемогу правди у зіткненні сил. Українські революції 21 століття знов перемістили центр світового розвитку на українську геоплиту. Загарбницькі війни, які продовжує вести Московія, не просто історичний анохронізм, а ракова хвороба людської популяції. Це визнають самі московити. «У Росії ніколи і ніде не було й немає друзів. У неї або вороги, або холуї» (Солженіцин). Не буду переказувати страшні факти чи вбивчу статистику, яку частково наводить в своїх есеях Дмитро Юсип: книжку треба читати! Автор переконливо доводить, що вільна Україна потрібна світові, що вісь світових антогонізмів проходить через українське серце.У своїй книжці автор не міг не торкнутись літературного процесу й констатувати, що попри окремі здобутки література наша млява й не виконує свого призначення. Графомани були завжди. Всі ми в певному розумінні графомани, тобто люди, які в графічний спосіб тягнуться вимовити невимовне. Однак не всі графомани стають геніями. Я вже не кажу, що спостерігається хвороблива тенденція до об’єднання в бездарні тусовки й агресивний наступ віршувальних колгоспів на все індивідуальне й неповторне. Ясно, що Дмитро Юсип бере собі в підмогу Шевченка, Франка, Стуса, інших авторитетів, аби хоч якось спрямувати ситуацію в оптимальне русло, щоб ми не програвали вічно у віртуально ідеологічних зіткненнях. Про Майдан Дмитро пише не вперше й знову ж таки як через його неминучість, так і з приводу його унікальності. Майдан, звісно ж, віха на шляху нашої боротьби за власну ідентичність й поступу до визволеної Європи. Що ж, з Москвою нам не по дорозі, як мовив Хвильовий («Геть від Москви!»), та й «російська інтелігенція хижа й продажна!» (Вернадський). Бацила імпершовінізму й манія сфальшованої величі вразила чи не всіх відомих москалів (Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Достоєвського, Горького й навіть малороса Гоголя, який теж віддав данину «русской тройкє»). У розділі «Думки з приводу» Дмитро Юсип бере інтерв’ю в Степана Пушика, Богдана Бойка, Романа Безпалківа, Віолетти Дутчак. Всі ці розмови мають знову ж таки спрямований вектор, добре структуровані й служать українській справі.

№13 (201) 30 червня 2017